Знаєте це відчуття - Україна грає проти Аргентини, і вболіваєш, звичайно, з усіх сил за Україну, але, холєра, який же Мессі крутий!?
У мене було це відчуття, коли я дивилась інтерв’ю новообраного віцепрезидента журналістці Марґарет Бреннан у програмі Face the Nation. Він майстерно відбивав усі атаки і один за одним забивав голи. Бреннан - крута, і це була гра рівних, але Венс здобув упевнену перемогу. Він був на 100% готовий: володів наративами, фактами і техніками. А головне - був готовий психологічно. Так, ніби він вже давно віцепрезидент. Або президент.
Інтерв’ю відбулося через 5 днів після інавгурації Трампа. Венс пішов у мейнстрім медіа, які так ненавидить Трамп, зіграв д чітко за правилами, і дав багато поживи для міркувань і прогнозів.
У Штатах віцепрезидента називають людиною «знаменитою, але невідомою». Камала Гарріс на цій посаді практично ніяк себе не проявляла, і коли вона стала номінанткою демократів, їй довелося будувати свій імідж ледь не з нуля.
Це точно не про Венса. Він заявив про себе з перших днів на посаді. Він артикулював свою безумовну підтримку політики Трампа краще за самого Трампа (хоч це й нескладно, чесно кажучи, бо як Трамп артикулює, ми всі чули).
І на перший погляд може здатися, що Венс є просто речником Трампа. Але це не так. В цьому інтерв’ю Венс посіяв зерна, які мають прорости і принести плоди.
Трампу 78 років. Він має зайву вагу, погано спить і веде нездоровий спосіб життя. Більше того, його ментальну спроможність регулярно ставлять під сумнів: він незвʼязно говорить, плутається в країнах та іменах, іноді танцює на сцені.
Але Америка може не хвилюватися: в разі чого, ось є Джей Ді Венс, молодий, тверезий, розумний, веде ту саму політику. Цілком лояльний член команди, який чітко знає своє місце (незмінно називає президента «Дональд Джей Трамп», по суті - аналог формального «Трамп Дональд Фредович»). І якщо що - для Америки нічого не зміниться, все буде в надійних міцних руках. Спіть спокійно, дорогі американці. Ми про вас потурбуємось.
І Венс, і Трамп дуже обережно закладають в уми людей ідею, що демократи стали партією меншості. Важливо: англійською і «меншість», і «меншина» - це одне слово.
Ми знаємо, що це не так: Гарріс відстала всього на 2 мільйони голосів (1,5%).
Але політика маргіналізації демократів чітко проглядається в риториці. Трамп це проговорює вголос: наголошує, що республіканці безпрецедентно зібрали голоси профспілок (читай: робітничого класу), латиноамериканців та інших груп, яких традиційно вважали виборцями Демократичної партії. Трамп це реалізував через укази у перший же день: скасував політику DEI та визнання всіх гендерів, крім чоловіків та жінок, визначених у момент народження.
А Венсу навіть говорити не треба: він сам, у силу своєї біографії, репрезентує і сільську бідноту, і освічену заможну еліту. І тих, хто їсть бекон на сніданок, і тих, хто виробляє бензин та електроенергію, завдяки яким бекон зʼявляється на полицях. Тому він говорить і про енергетику, і про бекон.
А замість говорити про «вашингтонське болото», він говорить таке: «Мене нудить від того, що американський народ має такі низькі очікування від свого уряду».
Тобто, уряд - це не погано. Погані - це бюрократи, які розплодилися за правління демократів і яких ми замінюємо ефективним та рішучим лідерством. Наприклад, позбудемося державних агенцій на зразок Федерального агентства з надзвичайних ситуацій. Закриємо на невизначений період вʼїзд усім біженцям. Запустимо агентів імміграційних служб у католицькі церкви, щоб виловлювати нелегальних мігрантів.
Демократи так намагалися задовольнити радикальні меншини (ЛГБТК, іммігрантів-терористів, лінивих бюрократів), що забули про більшість людей. А рішучі республіканці зараз запрацюють в інтересах усіх нормальних американців.
Венс точно бачить себе майбутнім президентом. Небезпідставно: в американській історії 15 віцепрезидентів займали Овальний кабінет: 8 із них - внаслідок смерті президента, 7 - обрано з позиції віцепрезидента.
Трамп може бути тільки один. Це аберація, виняток із правил. Він порушив усі негласні правила - погано говорить, має погану репутацію, його визнали винним у кримінальних злочинах, він тричі був одружений, сексист, нечесний ділок… Такі люди у Штатах президентами не стають. І повторити це комусь іще буле дуже складно.
Зверніть увагу: Трамп говорить мовою війни: «катастрофічне вторгнення на південному кордоні», «завдамо нищівної поразки рекордній інфляції», «збудуємо найсильніше військо у світі», «звільнимо наш народ, поведемо його до нових вершин перемоги та успіху» (це все з інавгураційної промови).
Для Венса Трамп - динаміт. Підриває закамʼянілі норми, робить це голосно, земля трясеться, каміння летить усі боки. Але прокладає нову дорогу крізь скелю традицій, інституцій та правил.
Після нього Венс зможе чинно їхати вже прокладеною дорогою. Люди втомляться від галасу і потрясінь. Їм знову захочеться спокійного, впевненого президента з традиційною родиною, свого - але дуже успішного, молодого, але досвідченого. Вони вже не захочуть радикальних змін - вони захочуть рухатися в тому ж самому напрямку, передбачувано і рівно.
І Венс готується виконувати цю роль. Роль президента, який обʼєднає країну і потурбується про більшість. Не про меншини - про більшість. Який захистить, заспокоїть, припинить війни, не допустить стресів.
Венс готується до ролі батька нації. Батька чемних, слухняних дітей, які дотримуються традицій, живуть у достатку та дотримуються батьківських заповітів.
Всі інші - це погані діти. Ними батько перейматись не буде. Навпаки, захистить від них своїх хороших дітей. Ніхто не зможе порушити спокій і добробут нормальних американців.
«На всіх язиках все мовчить. Бо благоденствує». Буде нова американська імперія. Трамп її завоює. Венс її стабілізує.
Обіцяна Трампом «золота ера Америки» настане за президента Венса.
—-
Світ непередбачуваний, і прогнозувати - беззмістовна вправа. Але сценарій, коли Джей Ді Венс стає президентом США, зцілює поляризовану націю і будує закриту, патерналістську, ізоляціоналістську Америку - цілком реалістичний, і до нього треба готуватися.
Я.Ключковська.
Немає коментарів: