За тиждень до закінчення року в Одесі група тридцятирічних місцевих журналістів та редакторів спланувала та провела конференцію південноукраїнських ЗМІ "Blackout Odesa Conference". Добре, що хлопці зробили це. Через 22 місяця гарячої фази війни, коли майже всі медіа Півдня суттєво скоротили штат й власну активність, а реклама майже зникла, було вже на часі. Соціальний інститут - медіа у прифронтовій смузі та деокупованих територіях самостійно не виживе. Тому, вкрай цінним була перша панель, де Павло Колотвін з ІПІ зумів зібрати майже всіх дієвих донорів регіональної журналістики. Бо війна та загибель колег, окупація значної частини Херсонщини та відсутність грошей, постійні обстріли, відсутність електроенергії та, звісно, еміграція жіночої частини журналістської спільноти - фактори, що знищує передумови існування медіа.
Погано, що за тиждень що минув, в місцевих медіа не продовжили колеги розмову з суспільством про це. Про владу я не кажу. Їй, доки виборів немає - медіа майже не потрібні, є дешевий замінник - фейсбук.
Добре що у Миколаєві є колектив НикВестей, який на вищезгаданій конференції представляла редакторка Катерина Середа, що вкрай повно поділилась з усіма присутніми досвідом успішної адаптації до умов воєнного часу. Інтернет зберігає її блог. Херсон був представлений талановитим фоторепортером, та відомим редактором-модератором, але глибини проблеми взаємовідносин з військовою адміністрацією міста не "торкались".
Одеські журналісти після зібрання ніби набрали в рот води. Хоча на самому форуму були "запальні" спічі того ж Леоніда Штекеля, правда все більше про констатацію фактів майже смерті незалежної журналістики. Здається, сервільность залишається сенсом для більшості медіа обласного центру. Ситуація в регіоні - ще гірша: в деяких районах взагалі не залишилось медіа, їх подекуди "підміняють" групи в соцмережах та месенджерах. І на всі 3 південні області лише 1(одна) дієва команда розслідувательської журналістики NikCentre, яка через війну поріділа, але була гідно представлена на конференції з доповіддю принциповою журналісткою Оксаною Орсач.
На заключній панелі про сучасну освіту журналістів в Одесі, були озвучені як корисні зауваження, так й протрансльовано в 101-й раз міфи й упередження.
"Поговорити про південноукраїнські ЗМІ" - вдалось. Але менеджмент медіа залишився поза увагою. Може це якраз констатація факту відсутності зрілих медіаменеджерів. А може, всі мають надію "між краплинами" і в цей раз прошмигнути?!
Суспільство не дуже розуміє, чому йому треба рятувати ще регіональні медіа. Журналісти та медіа працівники Миколаєва, Одеси та Херсона на мій погляд, мають голосніше артикулювати власні проблеми. А згодом й виробляти антикризові дії. Бо після війни відновлювати медіа буде ще важче. Без плюралізма думок, як на єдиному телемарафоні, це не про дієві медіа.
Той же самий досвід становлення демократичної преси після другої Світової війни на гроші переможців, може навести на український сценарій порятунку південноукраїнських медіа.
В.Головченко.
Немає коментарів: