Польща вийшла проти правого популізму. Мітинги з рекордною кількістю учасників прокотилися потужною хвилею всіма великими містами країни. Полякам не подобається курс на згортання свободи слова, запровадження релігійних табу, на кшталт заборон на аборти, юридична система, що обслуговує панівний клас, закритість влади від суспільства… Словом, все те, що є у нас, але пішло на другий план через війну. Нам треба перемогти, перш ніж нарівні з поляками вимагати реальних змін, а не постановчих сцен демократії.
Багато мітингувальників, як Лех Валенса на цьому знімку Яапа Аррієнса, вийшли зі значками кольорів нашого прапора. Україна уособлює мужність та стійкість боротьби за свободу. У цьому сенсі ми маємо величезну моральну силу, здатну прискорити час тектонічних зрушень у житті континенту. Але… Завжди є це прокляте «але», коли, начебто, все очевидно.
Днями в мережі натрапив на міркування А.Арестовича «про страшний час, коли люди зі зброєю повернутися з фронту до мирного життя». Спікер натякав на криміналізацію суспільства. Однак не побутових розбирань із застосуванням зброї слід побоюватися влади та її наближених. Якщо ми переможемо зовнішніх ворогів, але збережемо всі умови для безтурботного існування внутрішніх, то війна не буде виграною. «Страшні часи» за Арестовичем швидше за все стануть прекрасними для українців, коли чоловіки та жінки, які повернулися з фронту, захочуть жити в країні, яку вони захищали для себе, своїх дітей та онуків.
Зрозуміло, що спікери Pis на польському телебаченні назвали безпрецедентні мітинги опозиції «маршем хамів». Мабуть, наші повоєнні мітинги за відкрите суспільство назвуть у такому ж ключі.
О.Прилипко.
Немає коментарів: