Станом на 3 березня місто продовжують контролювати окупаційні війська. Наразі це єдиний обласний центр України, який повністю зайняли рашисти.
Місто заблоковане з усіх сторін. В’їзду-виїзду немає. За 1-2 березня приблизно 46 убитих: цивільні і частина тро.
Відбулися переговори окупантів з мером, після яких спалахнув срач. І тут хотів би пояснити, як я це бачу.
Колихаєв – ідейний ватан. Ми про це знали до виборів. Читали заяви після. Він і раніше був не проти поїти окупантів у Криму дніпровською водою. Дива не відбулося.
Зараз місто в окупації. Ми не знаємо предмету переговорів з русньой. ЗСУ в місті немає, тероборони теж. Відбиватись нічим. За це треба буде окремо розібратися і покарати винних: воєнкома та всіх причетних з місцевої влади, в т. ч. мера.
Нині задача ОМС – забезпечити функціонування всіх служб, розблокувати доступ продуктів, ліків, пального, надання компослуг, роботу лікарень тощо.
В цій ситуації була дуже хуйова і прямо тупа комунікація. Оці реверанси про не було переговорів, «ненавиджу політику» (що, блядь?) – це якась максимальна хуйня, яка не налазить на голову.
Я не хочу, щоб ми зараз сралися через ватного мера, бо нам треба вигнати русню. Я не хочу, щоб мер вискочив на танк із коктейлем і героїчно (насправді, ні) загинув.
Я хочу, щоб мер чітко комунікував ситуацію і тримав все під контролем. Щоб не погоджувався на будь які ультиматуми русні і заявляв про це: були переговори, я на це погодився, а на це ні.
Якщо підтвердиться, що Колихаєв реально співпрацював, йшов на умови окупантів, зливав якісь дані тощо, тоді, безумовно, його треба судити. Але після війни. Після нашої перемоги.
Іван Антипенко.
Немає коментарів: