вівторок, 31 липня 2018 р.

Цифрове суспільство, кібербезпека та протидія дезінформації – інтерв’ю з президентом Естонії

Естонці звично сплачують податки і отримують медичні приписи онлайн – та попри вразливість таких інтернет-транзакцій, Естонію досі не хакнули.

Експерт «UkraineWorld» поговорив з Тоомасом Гендріком Ільвесом, який з 2006 по 2016 рік був президентом Естонії, про чипи, фейки, російських ботів, Могерині та на інші теми цифрової безпеки

Цифрове суспільство: все ваше життя в одному чипі


«500 урядових послуг в Естонії доступні онлайн. 98% медичних приписів робляться по інтернету. 98% податків сплачують онлайн. Естонці отримують чип, який діє як сімкарта, тому можуть робити ці операції з телефону, – каже Ільвес. – Є тільки три речі, які естонці не можуть зробити онлайн: одружитися, розлучитися і фізично передати нерухомість (коли ти межуєш з Росією, то не хочеш, щоб анонімні компанії купували будинки і землю)».

Естонія почала перехід до цифрового суспільства, об’єднавши людей засобами комунікації. До 1998 року всі естонські школи були підключені до інтернету. Країну вкрила мережа вайфай, а літніх людей навчили користуватися комп’ютером.

Водночас Естонія почала розв’язувати проблему, яка досі гостро стоїть у багатьох країнах, йдеться про цифрову безпеку. «Усі ці засоби захисту, які люди досі використовують – електронні адреси з паролями – забудьте про них. Всі паролі можна зламати», – стверджує Ільвес.


Двофакторна авторизація з допомогою другого способу перевірки особистості довела свою більшу надійність проти простого пароля. І навіть за такої перевірки, Ільвес зауважує, що одне поширене рішення – надсилання повідомленням контрольного коду – недостатньо безпечне, тому що смс-повідомлення легко хакнути.

«Ми маємо чип і номер, – пояснює він. – Чип дає нам шифрування на всіх етапах так, що ніхто не може вкрасти [ідентифікаційний номер] посередині. Маємо номер, що відповідає коду чипа, а далі у нас є шифрування, яке веде туди, куди нам треба».

Ільвес також підкреслює, що уряд тримає всі дані окремо і за категоріями. «Поліція може переглянути тільки ваше кримінальне досьє або адресу, – каже він. – Вони не мають доступу до вашої медичної карти. Тільки ваш лікар, і ніхто інший, може переглядати дані про ваше здоров’я».

Цифрування допомогло Естонії кардинально скоротити корупцію. «Дані з поліцейського радара записуються в комп’ютер, тому навіть, якщо поліціянт хоче, він не може взяти хабар, – каже Ільвес. – На вищому рівні корупції це також працює, тому що ви зобов’язані проводити тендери … ви повинні подавати заявки по інтернету, і є часова позначка».

Попри численні принади цифрування, Естонія – одна з небагатьох країн, яка скористалась з усіх переваг цієї технології. «Цифрова трансформація – це не про технологію. Щоб почати, потрібна політична воля, – каже Ільвес, – далі йде політика, правові засади і регулювання».

Підтримка ЄС у протидії дезінформації


«Доки посаду Верховного представника ЄС з закордонних справ і безпеки посідає Федеріка Могеріні, нічого не зміниться, – стверджує Ільвес, говорячи про боротьбу з дезінформацією електронними каналами. – Вона налаштована проросійськи. З початку війни була в Україні тільки двічі».

Групу ЄС з боротьби з дезінформацією фінансує не ЄС, а держави-члени.

Абсурдність, відмова у візах, боротьба з відмиванням грошей, кібербезпека та викривання дезінформації

«У 2016-2020 рр. Україна щодо Росії перебуває в тій самій ситуації, що й Іспанія була в 1936-1939 рр., коли Німеччина випробовувала свій бомбардувальник «Штука», – каже Ільвес. – Наприклад, німці знищили Герніку (якій пізніше присвятив картину Пабло Пікассо), щоб перевірити свій бомбардувальник».

Аналогічно, нові технології, які беруть на озброєння в інформаційній війні, здатні змінити цифровий ландшафт. Одна нова технологія, широко відома як «глибока підробка» (deep fakes), дозволяє користувачам легко вставити у відео обличчя людей, яких там насправді не було, – розповідає Ільвес. «Ви можете виготовити відео, яке матиме дуже реальний вигляд. Можна сфабрикувати сцени, як політики беруть гроші чи займаються сексом».

Іншу загрозу продемонстрували 2016 року під час президентських виборів у Сполучених Штатах, коли оприлюднили суперечливе електронне листування між партійцями в Національному комітеті Демократичної партії. Щоб уникнути такого, каже Ільвес, треба використовувати двофакторну авторизацію. «В Національному Демократичному комітеті листувалися 126 осіб. 124 з них користувалися двофакторною авторизацією. Двоє – ні. Здогадайтесь, як хакери до них дісталися».

Соціальні медіа – ще одна проблема.


«У Санкт-Петербурзі росіяни створили дві Фейсбук-сторінки для американців: одну для білих націоналістів, другу – для чорних, – розповідає Ільвес. – Якісь фейкові члени обох груп закликали до демонстрації в Техасі одночасно в тому ж самому місці. Усе обійшлося, та могло статися по-іншому».

Є багато організацій, які аналізують дезінформацію. Одна з них, «Hamilton68», моніторить, що поширюють твіттери, які підозрюють у зв’язках з Кремлем: наприклад, вони не люблять Джеймса Комі, який розслідує зв’язки між Дональдом Трампом і російським урядом. Лабораторія цифрової судової експертизи центру «Атлантична рада» також аналізує, крім іншого, брехливі новини. «Україні слід підтримувати англомовні ініціативи, щоб протидіяти російським кампаніям з дискредитації», – вважає Ільвес.

Деяка дезінформація про Україну, що поширюється в інтернеті, може видаватися місцевій аудиторії банальною і неймовірною, але Київ повинен доносити це до міжнародної аудиторії, наприклад, викриваючи розказні про фашистський переворот в Україні.

«Російське центральне телебачення – найкраще у світі, – каже Ільвес. – Вони вкладають у нього стільки грошей, що воно виробляє продукцію, кращу за голлівудську».

То що ж робити з пропагандою, яку поширює російський уряд? Ільвес пропонує показувати її абсурдність, висміювати.

«Проблема в тому, що ви не можете зробити їм те саме, що вони роблять вам, – каже він. – Ви не можете підірвати їхні вибори», наприклад, бо вони наперед вирішені.

Але Захід має перевагу, якої не має Росія: верховенство права. «Навіть Путін вкладає свої гроші за кордоном. Рішення проблеми в прозорості та суворій політиці проти відмивання грошей», – упевнений Ільвес. Наприклад, оскільки росіяни купують нерухомість на Заході анонімно, то можна змусити їх відкривати свою особу і джерела прибутків.

«Треба не давати їм візи, – каже Ільвес. – Нехай розважаються у себе в Росії. Вони напевно захочуть поїхати до Маямі чи Лондона».

Цю статтю було спершу опубліковано на сайті проекту UkraineWorld.

UkraineWorld у Twitter: https://twitter.com/ukraine_world

UkraineWorld у Facebook: https://www.facebook.com/ukraineworld.org/


Немає коментарів: