понедельник, 31 июля 2017 г.

Кадри та ефективність

Реформа публічної адміністрації, тепер так звуть вчорашню держслужбу, триває. Після революції гідності для імітації реформ, ще і в цьому сегменті суспільного життя Украіни, стались косметичні зміни.

Костянтин Ващенко, керівник Нац агентства з питань державної служби гадає, що 200 тис. держслужбовців по державі віднині будуть прискіпливо відбиратись. Через конкурси. А зарплатня керівника Міністерства - 11000 грн. було - 33к зараз, голова РДА 5700-15000 грн. І це ще не все, до 1.01.19 буде відвищуватись. Тільки залишається запитання: навіщо? Якщо конкурси будуть і надалі "видавати" переможців типу Савченко, який очолив Миколаївську ОДА...



Критерії відбору, чи перемоги в конкурсах на посади в держслужбу скоріше статичні: як знаєшь закон(текст), писані обов'язки посади. Якщо трапляються практичну завдання, то скоріше вони з бувшого досвіду конкурсанта, як трапилось з головою Верховного Суду. Креативних завдань на дійсну розробку чи то тактики, чи процесу не задають. Навіщо? Так можно всіх членів комісій на конкурсі "попалити". Зазвичай, це представники апарата, системи, які обирають ніби себе "начальників", або (!) членів клану. Особливо в останні часи на конкурсах беруть верх не дуже фахові спеціалісти. Для їх "освячення" на посаду запрошують таких собі "підгодованих" громадськіх активістів, точніше представників ГО, які регулярно отримують державні кошти під різні гранти.

Чому на конкурсах не з'являються і тем більше не перемагають кандидати з яскравих проектів, вміючих "вирощувати" результат?

Це запитання в системи, яку вибудувала українська бюрократія, не доречно. Чому? Тому що людина, яка претендує на якусь посаду в публічній адміністрації має вміти щось просити, та щось - пропонувати. Найчастіше - просять ресурс (в Києві), а пропонують свої послуги в регіоні де працювали, або збираються. А якщо людина сама вміє робити результат, все знає, то вона дуже незалежна, не слухняна і незалежна. "Хай в бізнесі працює, там відповідальність треба брати одноосібно..."

Режим ручного керування, яким зазвичай послуговуються в українському істеблішменті немає нічого схожого з сучасною бізнес культурою. Тому реальні підприємці, не поспішають на держслужбу. Натомість, в чергу вишикуються різноманітні бізнес-бюрократи, керівники філій, та відокремлених підрозділів, партійні функціонери. Ті люди, які звикли "відбувати" на роботі, а не "горіти", та застосовувати нестандартні ходи. Тому ми і отримуємо на різних посадах "чекунів", а не менеджерів.

Немає єдиної системи навчання цих кадрів. А кожний регіон може робити на свій розсуд. А скоріше, нічого не робити. План розвитку на рік - кожен держслужбовець ніби складає сам. Бачили? Цікаво.

Закордонних радників з цієї реформи впевнили: все іде!

Дійсно, апарат веде реформу самого себе. Але з якою філософією? Не треба чекати закінчення терміну, щоб впевнитись що бюрократи себе "підгодували". А що з цього громадянам?


С.Лиманов.



Комментариев нет: