четверг, 22 сентября 2016 г.

Громадська журналістика - що за звір?

У сучасній Східній Европі народилось нове явище, як громадянська журналістика(civic journalism). У нього були технологічні коріння, таки як поширення смартфонів (iPhone), мобільний Інтернет, соціальні мережі, сервіси відео хостингу, та зміцнення внаслідок декількох революцій (троянд, Померанчевоі та Гідності) громадянського сектору, залучення до лав соціально-активних громадян більшої кількості молодих людей. Надбання інформаційної революції вони сповна застосували особливо на першому етапі антитерористичної операції на Донбасі. Тисячам бійців було збережено життя від застосування інформаційно-комунікаційних засобів які були у волонтерів, та які допомагали ставати більш ефективними військовим, як під час бойових дій, так й у мирний час.
Є думка, що потреба у громадянській журналістиці виникла в Украіні від того, що традиційні медіа у більшості не виконували функцію 4-і влади - контроля за
законодавчой, виконавчой та суддівськой владами. Схожі явища можно побачити у деяких інших пострадянських державах, таких як Арменія, Азербайджан, Білорусь - де медіа контролюються владою. А в Украіні, Грузії, Молдові - олігархами (спецпризначенцями від минулої влади). В кожному разі - громадяни не мають повноти інформаціі, та безпосереднього контролю за діючою владою.
Що робити? 
Цивілізація та освідченність дали нам шанс. Народилось явище - громадської журналістики. Пересічні громадяни збирають та поширюють думки, інформацію про події та явища у любий прийнятний спосіб, зазвичай - інтернетом.
Але не все так гарно, як хотілось б. Багатьом громадянскім журналістам бракує професійних знань. Писати яскравий блог під час початку війни та мобілізації вони вміли, але перевіряти факти, чи використовувати етичні стандарти - ні. Чи було - лінь? А ще є багато технологічних знань та навичок (зьомка та обробка смартфоном, монтаж) та журналіські стандарти, наприклад вивчення всіх думок, іноді суперечливих - відсутні. Тож не дивно, що багато хто з громадянських колег перетворився у пропагандистів, та агітаторів. Ідентифікувати себе активістом, який ще пише полум'яні пости у Фейсбуці - сьогодні вже замало. Особливо під час великої антикорупційний кампанії. Але деякі з громадянськіх журналістів захворіли на бацилу "общественников", яка ширится Україною. Особливо це стає помітно під час "вкиду" інформаційних вірусів щодо відомих медійних осіб(Лещенко, Зеленській). Здається, це все від безгрошів'я. Більшість громадянськіх журналістів не знаходить постійного фінансування своєї медійної діяльності, тому ідуть "в услужение" політичним силам, олігархам, підриваючи довіру серед читачів/глядачів. Як не змарнувати час?
В Коледжі преси та телебачення, єдиному недержавному вищі з підготовки інформаційників, ми тверезо оцінили виклики, які виникли до громадянських журналістів, та готові допомагати освоювати практичні знання та навички. Якщо ви вже не граєте в журналістику, а відчуваєте відповідальність за поширення інформаціі, та хочете робити це більш професійно - звертайтесь. Ми розробили та застосовуємо при підготовці декілька строків, та модулів на різну підготовку людей. Вчитись - ніколи не пізно. "Лайкі" та "шери" не ті відмітки, які зроблять з вас сучасного медійного воїна. Школа інформаційного спецназу з Миколаєва - це місце де вас озброять та піддадуть навантаженням, ще до того, як ви надрукуєте візитівки "журналіст"!
Якщо ви цей виклик приймаєте - звертайтесь.
В.Головченко, голова піклувальної ради Коледжу преси та телебачення.


Комментариев нет:


Отправить комментарий