Це «троянський кінь» у вашому смартфоні. Російські пропагандисти (відверті чи «хороші») не є безсторонніми спостерігачами. Їхня мета — не поінформувати вас, а втримати у сфері впливу російської мови та російських сенсів.
Коли ви слухаєте їхню «аналітику», ви підсвідомо починаєте сприймати світ їхніми очима — де Росія велика (нехай і хвора), а Україна — лише проблема чи додаток.
Наративи Кисельових, Гельманів та Латиніних працюють як анестезія для агресора. Вони майстерно підміняють поняття «злочин РФ» на «помилка
Якщо це просто «помилка», то з росіянами можна буде знову «дружити» та «торгувати» одразу після війни. Це пастка, яка готує підґрунтя для наступного нападу через 20–30 років.
Культивування меншовартості
«Советська» школа пропаганди завжди виходила з позиції сили та зверхності.
Навіть коли вони вас хвалять, це звучить як похвала пана своєму кріпаку («Ось, дивіться, які молодці ці хохли, як навчилися воювати»).
Чому це шкідливо: це заважає нам вибудувати власну, повністю незалежну ідентичність, де думка Москви (ліберальної чи ні) не має жодного значення.
Інформаційна гігієна та здоров’я
Споживання контенту від людей, які ділили нас на «сорти» (Гельман) або обслуговували Януковича (Кісельов/Піховшек), — це як пити воду з отруєного колодязя.
Це створює когнітивний дисонанс. Неможливо щиро підтримувати ЗСУ і водночас слухати людей, які десятиліттями робили все, щоб Україна була слабкою та залежною.
| Без «советських» наративів | З ними (в інформаційному полоні) |
| Суб'єктність: Ми самі вирішуємо, хто ми і куди йдемо. | Об'єктність: Ми чекаємо, що скажуть у «хорошій» Москві. |
| Чиста історія: Без міфів про «спільну колиску» та «братерство». | Викривлена історія: Постійне виправдання імперського минулого. |
| Психологічна стійкість: Фокус на власних силах та перемозі. | Зневіра: Постійне очікування «зради» від Заходу чи «краху» РФ. |
«Молода поросль» російських пропагандистів — Накі, Дудь, Катрікадзе та телеканал «Дождь» — є ще небезпечнішою, бо вона розмовляє мовою сучасного світу, використовує крутий монтаж, YouTube-тренди та маску «об'єктивної журналістики».
Якщо «зубри» типу Кісельова — це старий стаціонарний телефон, то ці — це новенький айфон, через який транслюються ті самі імперські оновлення.
Чому ця «швидка поросль» є токсичною для українця?
«Наші хлопчики» та гуманізація агресора (кейс телеканалу «Дождь»)
Пам'ятаєте скандал із фразою про допомогу «нашим військовим» з екіпіруванням? Це не була помилка одного ведучого. Це фундамент їхньої філософії.
Наратив: Російський солдат — це теж жертва, його «гнали силоміць», йому холодно і страшно.
Небезпека: Це спроба викликати співчуття до вбивці. Коли український глядач починає «розуміти» проблеми російського мобілізованого, його воля до спротиву розмивається.
Дудь і «пошук правди» в імперській обгортці
Юрій Дудь майстерно створює контент, який здається опозиційним. Але подивимося глибше:
Наратив: він часто запитує: «Як ми (росіяни) до цього дійшли?», але майже ніколи не запитує: «Як нам (росіянам) виплатити репарації та покаятися?».
Токсичність: його інтерв'ю з українцями чи про Україну завжди спрямовані на те, щоб показати «загальнолюдську трагедію», де винні якісь абстрактні політики, а не конкретний російський народ. Це виховує у глядача почуття, що «ми всі — жертви обставин».
3. Майкл Накі та ілюзія «військової експертизи»
Накі працює в ніші швидкої аналітики фронту.
Наратив: він подає інформацію так, ніби він на боці України, але його головний фокус — «Як зробити Росію кращою» після поразки Путіна.
Небезпека: Він фактично використовує українські перемоги як інструмент для будівництва «прекрасної Росії майбутнього». Україна для нього — лише засіб для досягнення його російської мети.
4. Катрікадзе та «Дождь»: експорт російського порядку денного
Вони переїхали до Європи, але привезли з собою Москву.
Токсичність: Вони постійно обговорюють внутрішні російські проблеми (санкції, релокантів, вибори в РФ) як головні події світу.
Результат: Український глядач, дивлячись їх, залишається в російському контексті. Він знає, що сказав Навальний чи Кац, але може не знати про важливі культурні чи політичні процеси всередині власної України.
| Характеристика | "Стара школа" (Кісельов/Парфьонов) | "Молода поросль" (Дудь/Накі/Дождь) |
| Інструмент | Ерудиція, посилання на класику, телебачення. | Динаміка, YouTube, соцмережі, хайп. |
| Головна маніпуляція | "Ми — носії великої культури". | "Ми — такі ж прогресивні люди, як і ви". |
| Мета | Зберегти імперію через "традицію". | Зберегти Росію як "нормальну державу" без каяття. |
Чому їх треба вимкнути негайно?
Ці люди створюють «російськомовний ліберальний кокон». Якщо ви в ньому сидите, ви ніколи не станете частиною західного чи справжнього українського інтелектуального простору. Ви завжди будете в черзі за «хорошими росіянами», чекаючи, що вони скажуть про вашу долю.
Викинути їх — це:
Звільнити час для вивчення мов (англійської, української).
Підтримати українських авторів, які роблять не менш якісний контент.
Припинити годувати алгоритми YouTube, які через ваші перегляди просувають російський контент іншим українцям.
Немає коментарів: