Нація — це етносоціальна спільнота, об'єднана певною самоназвою, мовою, символами, географічним та етносоціальним походженням, історичною пам'яттю, комплексом духовно-культурних і політичних цінностей, усвідомленням своєї ідентичності (національною самосвідомістю). Нація - це сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну масову, громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх її членів. В нації є чотири основні характеристики - єдине суспільство, єдина територія, єдина історія, єдина доля…
Це про визначення терміну “нація” з Вікіпедії. Так ось, шановні мої, поясніть мені, чим ми так завинили перед Всевишнім, що ми з дрімучого совка перекочували в якийсь неосовок, але не потрапили в Україну?
Чому ми не потрапили в нашу історичну місцевість Єдисан?
Хто має вирости в цій місцевості? Манкурти?
Неогомосовєтікуси?
Що за біомаса без минулого, а, відтак і без майбутнього?
Мова йде про нашу багатостраждальну топоніміку, якою влада крутить, як циган сонцем. Що це за горезвісне дишло, яке можна повернути аби як? Що це за суцільний крінж, іспанський сором… Ганьба на паличці?
Що знатиме житель Березанки, Дмитрівки, Красного чи Василівки про історію свого населеного пункту з назви вулиці Центральна? Ну добре (ми ж пам’ятаємо про наратив комуністів присвоїти кожній головній вулиці населеного пункту ссср від Чопа до Анадиря ім’я Леніна), люди зрозуміють, що вони в центрі цього населеного пункту… І що? Гіпотетично, село Василівка можна викопати і перенести кудись до міста Макчу-Пікчу, Сектора Гази чи острова Баунті і вулиця Центральна носитиме таку ж сенсову складову, як і нині…
А чи зможуть ці жителі абстрактних і універсальних Вишневих, Набережних, Миру, Щастя і Групового Екстазу пояснити своїм дітям в майбутньому історію нашого краю, як гинули тут їхні сусіди на війні, аби цю ж вулицю окупанти не перейменували на якогось там вагнера, путіна чи царюшкі-миколаюшкі другого? Як це взагалі укласти в здорову голову?
Як пояснити ветеранам, які будуть повертатися з війни, що житимуть вони на резервних вулицях Затишній, Вишневій та Торговій, бо влада, яка перейменовувала ці вулиці так, на всяк випадок, не вірячи в Перемогу, але очікуючи тут “рускій мір” вирішила не нариватися з іменами Героїв, а зробити ці назви нейтральними…
Мені страшенно соромно, що наші манкурти у владі, не знаючи власної історії, роблять зі своїх дітей ще більших манкуртів, аби ті не ставили нормальних питань: ХТО ми? ЗВІДКИ ми? КУДИ ми йдемо?
Боюся, що вже за кілька років ніхто не знатиме, що лівобережна Березанка називалася Александрфельдом, а правобережна – Адамівкою… Ну ж бо ніхто не додумався увічнити ці топоніми в нових назвах… Те саме в інших селах… А як же затишно буде на Затишних, коли не згадуватимуть тут, як ховали хлопця, що віддав найцінніше, що в нього було – своє життя, щоби тут дійсно колись було затишно… Невже його ім’я можна взяти і стерти зручними, безликими і нейтральними назвами?
Мені соромно за те, що ці питання вирішують не краєзнавці, не урбаністи з істориками і географами, а бариги, нуворіши і "ждуни" руского міра… Мені дуже соромно…
Але, нагадаю всім, що наша команда і я особисто чекаємо тут не рускій мір, а нашу Перемогу. ГО «ЕКО Березань» єдина в громадському секторі Миколаївського району, хто має Меморандум про співпрацю з Українським інститутом національної пам’яті і ми вирішимо це питання. І не буде “не наразі”, “давайте потім, колись”, “давайте без політики”... Ні! Так не буде більше. Ми будемо вимагати державницького виконання Законів України “Про географічні назви”, “Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті”, “Про присвоєння юридичним особам імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій”... Гугл вам в поміч і компетентного юриста також…
Коротше кажучи, відповідально вам всім заявляю, що ми тут будуватимемо Європу, а не совок. І дітки, що втрачають на цій війні своїх батьків ходитимуть ще по вулицям, названим на їх честь… А ви, перефразовуючи Соломона, минете… І вас, бариг, точно не згадуватимуть в Україні, яка неодмінно Переможе!
Мова йде про нашу багатостраждальну топоніміку, якою влада крутить, як циган сонцем. Що це за горезвісне дишло, яке можна повернути аби як? Що це за суцільний крінж, іспанський сором… Ганьба на паличці?
Що знатиме житель Березанки, Дмитрівки, Красного чи Василівки про історію свого населеного пункту з назви вулиці Центральна? Ну добре (ми ж пам’ятаємо про наратив комуністів присвоїти кожній головній вулиці населеного пункту ссср від Чопа до Анадиря ім’я Леніна), люди зрозуміють, що вони в центрі цього населеного пункту… І що? Гіпотетично, село Василівка можна викопати і перенести кудись до міста Макчу-Пікчу, Сектора Гази чи острова Баунті і вулиця Центральна носитиме таку ж сенсову складову, як і нині…
А чи зможуть ці жителі абстрактних і універсальних Вишневих, Набережних, Миру, Щастя і Групового Екстазу пояснити своїм дітям в майбутньому історію нашого краю, як гинули тут їхні сусіди на війні, аби цю ж вулицю окупанти не перейменували на якогось там вагнера, путіна чи царюшкі-миколаюшкі другого? Як це взагалі укласти в здорову голову?
Як пояснити ветеранам, які будуть повертатися з війни, що житимуть вони на резервних вулицях Затишній, Вишневій та Торговій, бо влада, яка перейменовувала ці вулиці так, на всяк випадок, не вірячи в Перемогу, але очікуючи тут “рускій мір” вирішила не нариватися з іменами Героїв, а зробити ці назви нейтральними…
Мені страшенно соромно, що наші манкурти у владі, не знаючи власної історії, роблять зі своїх дітей ще більших манкуртів, аби ті не ставили нормальних питань: ХТО ми? ЗВІДКИ ми? КУДИ ми йдемо?
Боюся, що вже за кілька років ніхто не знатиме, що лівобережна Березанка називалася Александрфельдом, а правобережна – Адамівкою… Ну ж бо ніхто не додумався увічнити ці топоніми в нових назвах… Те саме в інших селах… А як же затишно буде на Затишних, коли не згадуватимуть тут, як ховали хлопця, що віддав найцінніше, що в нього було – своє життя, щоби тут дійсно колись було затишно… Невже його ім’я можна взяти і стерти зручними, безликими і нейтральними назвами?
Мені соромно за те, що ці питання вирішують не краєзнавці, не урбаністи з істориками і географами, а бариги, нуворіши і "ждуни" руского міра… Мені дуже соромно…
Але, нагадаю всім, що наша команда і я особисто чекаємо тут не рускій мір, а нашу Перемогу. ГО «ЕКО Березань» єдина в громадському секторі Миколаївського району, хто має Меморандум про співпрацю з Українським інститутом національної пам’яті і ми вирішимо це питання. І не буде “не наразі”, “давайте потім, колись”, “давайте без політики”... Ні! Так не буде більше. Ми будемо вимагати державницького виконання Законів України “Про географічні назви”, “Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті”, “Про присвоєння юридичним особам імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій”... Гугл вам в поміч і компетентного юриста також…
Коротше кажучи, відповідально вам всім заявляю, що ми тут будуватимемо Європу, а не совок. І дітки, що втрачають на цій війні своїх батьків ходитимуть ще по вулицям, названим на їх честь… А ви, перефразовуючи Соломона, минете… І вас, бариг, точно не згадуватимуть в Україні, яка неодмінно Переможе!
О.Сидорчук,
Еко-Березань
Немає коментарів: