Розстріляна надія

Історію боїв за Олександрівку ще напишуть. Тут було, напевне, найбільш жорстке протистояння на Миколаївському напрямку. Усе село і поля навкруг пронизано залишками війни: воронками від розривів, рештками снарядів, мінами, знищеною бойовою технікою. Але дамба, що на в’їзді в Олександрівку, що відділяє озеро Солонець від лиману, просто насичена горем і біллю. Тут по узбіччю розкидані спалені, прострелені цивільні автомобілі, автомобілі волонтерів з інших областей, деякі особистості цих мужніх людей досі не встановлені. Селяни намагалися виїхати з окупованого села, аби врятуватися від «асвабадітєлей».

Люди поспішали, захопивши свій невеличкий скарб – скільки вмістилося. Жінки, діти, старі – перелякані прості люди бігли, щоб зберегти життя, і тільки за це росіяни їх вбивали. Ми переможемо, відбудуємо свою Україну, але назавжди залишаться в пам'яті ці картини розстріляної надії.

Текст та фото Д.Удовицького.

Від редакції:

До війни в цьому селі на березі Дніпро-Бузького лиману мешкало близько 2500 людей. Тепер - не більше 5. Відстань до Миколаєва - 40-км.