Дослідили як сучасна німецька преса вигодувала своїх же катів

Коли стандарти журналістики замінюються політичною доцільністю, першою гине довіра. А на її руїнах завжди виростають ті, проти кого так запекло боролися. Досвід сучасних німецьких медіа на виборах у східних землях — це готовий підручник про те, як не треба робити пресу, якщо ви не хочете прокинутися в іншій країні.

Казус «санітарного кордону»

Ще кілька років тому в редакціях Мюнхена, Гамбурга та Франкфурта панувала затишна одностайність. Розумні люди в дорогих окулярах вирішили, що найкращий спосіб перемогти правопопулістів з «Альтернативи для Німеччини» (AfD) — це просто побудувати навколо них інформаційну стіну. Оголосити маргіналами, затаврувати та не пускати до пристойного товариства. Цей шляхетний намір отримав гарну назву — «санітарний кордон».
Проте головні редактори забули звіритися з реальністю.

Війна за свідомість: чому російська пропаганда не зникає разом зі старими телевізорами

Свіжі кадри протестів біля Київської міської адміністрації та чергові геополітичні турбулентності навколо війни в Україні знову повертають нас до старого, але досі не розв'язаного питання: чи можна змінювати суспільну свідомість без революцій, потрясінь і соціальних ривків?

На перший погляд здається — ні.

Скільки красивих слів про демократію, свободу вибору та європейське майбутнє прозвучало взимку 2004 року на київському Майдані! Помаранчева революція продемонструвала, що суспільство здатне мобілізуватися заради захисту власного вибору. Але чи означала вона, що Україна остаточно звільнилася від радянських політичних звичок, російського інформаційного впливу та залежності від пострадянських еліт?

Наступні роки показали: ні.

Росія продовжувала використовувати економічні важелі, політичні контакти, енергетичну залежність і медіа для

Бездумний передрук західних ніби інсайдів стає зброєю ворога

Коли в українській стрічці новин черговий раз з’являється гучний заголовок із посиланням на Axios, The New York Times чи впливові німецькомовні видання на кшталт Bild, вітчизняний читач мимоволі напружується. «США погрожують відключити розвідку», «переговори застрягли», «Захід вимагає поступок» — подібні панічні тези за лічені хвилини розлітаються українськими телеграм-каналами та онлайн-медіа. Як вчора, коли пан Т. знову «пасував» любому Vladymiru…

Проте чи замислюємося ми, що саме ховається за таємничим «як повідомляють джерела»? І чому сліпе ретранслювання західних репортажів з перевиборчих мітингів перетворює українську журналістику на бездумний інструмент чужої інформаційної війни?

Позбавитись журналістів вирішили в Білому домі. Ми десь це бачили?

Білий дім запустив на своєму YouTube-каналі "Trump TV" – цілодобову трансляцію виключно позитивних новин, заяв і виступів президента США Дональда Трампа на тлі безпрецедентної заборони допуску незалежних журналістів до урядових заходів.

Замість традиційного висвітлення подій пулом незалежних журналістів адміністрація президента США запустила проєкт "TRUMP TV: The Essentials Station".

Як зазначається на YouTube-канал Білого дому, на "Trump TV" будуть цілодобово транслювати "найкращі відео та найважливіші моменти" з президентом Трампом без критичних коментарів.

Палітра карток футбольного арбітра розширюється

 

А ви знали що у румунському футболі з'являються ще "чорні" картки. Для батьків. Про це на сторінках популярного українського спортивного ресурсу Футбол24 розповів наш давній автор - Марк Головченко. 

Попередження буде стосуватись дуже активних та наглих батьків юних футболістів, яки на трибунах висловлюють свою незгоду з діями суддів, тренерів, футболістів. Арбітри показуватимуть чорну картку, якщо під час матчу зафіксують знущання та тиск

Наші люди у кіно по обох берегах Атлантики

Вчора подивився стрічку "Промені та тіні" режисера Ксав'є Джаннолі, яка розповідає про журналіста і колаборанта Жана Люшера.
Наштовхнула на перегляд дружина одного фронтмена "хороших руських", що мешкають у Франції й "чують піз...дец", що насувається.
Але я хочу відреагувати не на московських пропагандистів. 

Фільм розповідає про французького медіамагната Жана Люшера — пацифіста, який під час нацистської окупації став колаборантом і обіймав посаду комісара з інформації та пропаганди у "маріонетковому" режимі Віші. У 1944 році заснована ним газета поширювала пропаганду із закликами до знищення французького опору. Після війни Люшера розстріляли за зраду.

Старі традиції підспівування пропагандні агресора

Чеський історичний ресурс Fronta.cz розповідає про прес-тур 1941 року міжнародних журналістів до окупованих українських земель. В турі є міста Півдня. Рашисти, як гарні "учні" фашистів, використовують всі прийоми промивання мізків. Познайомтесь!

Міністерство пропаганди Рейху восени 1941 року організувало поїздку іноземних журналістів до окупованої України. Подібні поїздки відбувалися регулярно – наприклад, восени 1939 року до завойованої Польщі, влітку 1940 року на місця битв у Бельгії та Франції . У цих поїздках брали участь і чеські журналісти з протекторату – див. також поїздку чеських журналістів з протекторату до СРСР у вересні 1942 року. Метою пропагандистської поїздки до України було показати силу та швидкість німецького наступу та жалюгідні умови, що панували в «робітничій державі» Радянського Союзу (з цим також була пов’язана виставка «Радянський рай »). Німці не забували вказати на те, як вони нібито «захищали» культурні пам’ятки

Три тижні, які показали, хто вміє говорити з країною

Поки на Банковій добирали формулювання, чому міністра оборони, якого щойно хвалили за ефективність, більше немає в уряді, країна вже жила своїм життям: з картонками під театром Франка, ходою Хрещатиком, розслідуваннями про ботоферми та мовчанкою, яка кричала гучніше за будь-яку пресконференцію.

Три тижні протестів і невизначеності навколо відставки Федорова — це не просто чергова політична драма. Це польовий тест на те, хто сьогодні в Україні вміє комунікувати, а хто досі вважає, що комунікація — це коли пресслужба один раз опублікувала пресреліз і вважає функцію виконаною.

Коли влада мовчить голосно

Без білого шуму та рожевих окулярів: чому зараз потрібні медіа-навігатори, а не транслятори паніки

Ми втомилися. П'ятий рік війни, це наша реальність. На день буває більше 10 тривог. Це не метафора і не скарга, а факт, із яким щодня прокидається кожен містянин українського Півдня. Ми втомилися від нескінченного сповіщення «сирена», від гучних гасел, які не гріють батареї, і від анонімних Telegram-каналів, які продають тривогу заради охоплень.

Роками нам казали, що швидкість — це все. Хто перший запостив фото прильоту чи гучний заголовок, той і виграв. Але коли понад 86% українців сидять у соцмережах, а для кожного третього це єдине джерело новин, інформаційне поле перетворюється на токсичний шум. Прийшов час для дорослої розмови: нам більше не потрібен пафос. Нам потрібні чесність, контекст і практична користь.

Журналістика як модератор національного діалогу

П’ята річниця від початку повномасштабного вторгнення московії — це не просто календарна дата. Це точка зрілості для українського медіапростору. Якщо перші роки війни пройшли під знаком «інформаційного фронту» та виправданої мобілізаційної цензури, то сьогодні суспільне завдання журналістики трансформується: від трансляції надій ми переходимо до архітектури діалогу реальності.

Від монологу до багатокультурного діалогу

Головний виклик сучасності — криза довіри до єдиних офіційних джерел. Суспільство, втомлене від стерильних новин, шукає правди у всій її складності.

• Повернення стандартів: Журналістика має вийти з режиму «Єдиного марафону», повернувши в ефіри розмаїття думок. Об’єктивність сьогодні — це не зрада, а форма поваги до дорослого суспільства, яке здатне витримувати складні факти.

Блогери - нерозкритий ресурс міського простору

Блогери - це явище крайнього десятиліття. Контентовиробники для себе. Щоб все було охійно й трендово. Відеоформат все частіще "заходить". Дехто навіть ще гроші заробляє. Ми не одну публікацію цьому феномену приделяли. Тепер хочемо дізнатись: чи можна енергію та креатив цих людей спрямувати на комфорт людей у громаді?

Блогерів, які просто скаржаться (скиглять), — тисячі. Блогерів, які знають, куди зателефонувати, яку петицію підписати та як дотиснути ЖЕК, — одиниці. Це перетворює блогера з «людини з камерою» на реального лідера громади (Local Influencer).

Будь-яка соціальна проблема — це готовий сценарій

Неочікувана адвокатка москви

Директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард назвала брехнею та пропагандою публікацію Reuters, у якій стверджувалося, що Путін "має намір захопити всю Україну та частину Європи".

Вона звинуватила агентство у поширенні "хибного наративу з метою заблокувати мирні ініціативи Трампа, розпалити істерію та підтримати ескалацію з боку НАТО і ЄС, щоб втягнути США у пряму війну з росією".

Вільна преса проти культурної політики роZZїї

Австрійський культурний сайт про оперне мистецтво opern.news знову "збив" виступ Ільлара Абдразакова - оперного пропагандиста, підлабузника, якого призначили директором нового оперного театру окупованого  Севастополя.

Українці вимагають позбавити Волтера Дюранті Пулітцерівської премії

Музей Голодомору закликає підтримати петицію про позбавлення Волтера Дюранті Пулітцерівської премії.
Як московський кореспондент The New York Times у 1920–1930-х роках, Дюранті мав величезний вплив на те, як Захід сприймав Радянський Союз. Саме тоді, коли в Україні мільйони людей гинули від штучного голоду, він у своїх статтях заперечував сам факт голоду й переконував світ, що в СРСР "ніякої катастрофи немає".

Шумливі заголовки у США про війну в Україні

«Борщ із неба» — так називають українські солдати доставку провізії дронами на передову. The Washington Post  пише про воїнів 68-мої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, які облаштували підземну базу біля Покровська на Донеччині. Там, серед розбитих хат і вирв, бійці отримують найцінніше — гарячі страви та навіть борщ, що прилітає просто у траншеї.

Трампів іспит української медіасфери

8-й місяць триває каденція 47-го президента США Д.Трампа. Українські медіа в цей період слідом за більшістю світових колег як на гойдалках мають реагувати на зміни у риториці та текстах президента країни найбільшого партнера. То в нього всі - вороги, то в українців немає карт для продовження існування. Хто що залишить у "підкорку" POTUS останнім, те він й виплескує чи то у власну соцмережу, чи в блокноти пула журналістів Білого дому. А чи варто всі ці "зигзаги" підсвідомості азартного гольфіста виплескувати на публіку?

Тактика інформаційної війни має змінитись

Поки ворожа пропаганда "зосередилась" на висвітлені деяких перебігів мобілізації, вітчизняні медіа втратили активність. Це від втоми, великої кількості мобілізацій тих самих репортерів-чоловіків до сил  оборони, ну й підвищеної небезпеки у прифронтовій зоні. Дрони! Саме це спричиняє зараз тактичні зміни в ході боєзіткнень. А в медіапросторі, на жаль небагато змін відбулось, хоча б через цей вид озброєння. Хоча навіть псевдоліберали "перебігли" в стан імперців й Льоха-розвідник "заблукав".

Як змінюється журналістика в Україні

За минулі 3 десятки років в Україні з'явилось декілька десятків тематичних спеціалізацій журналістики. Якщо раніше була агітація та пропаганда, то зараз пересічні автори вітчизняних медіа можуть обирати безліч спеціалізацій, щоб задовольняти попит публіки на різні теми. Не передруковувати інші авторські матеріали, як роблять багато хто з телеграмканалів, підміняючи ніби інформування, а саме створювати за журналістськими стандартами матеріали. Для цього, варто всю кар'єру в медіа - вчитись. Вивчати нові теми та інструменти збору осучаснювати. Це не дає мізкам атрофуватись. 

ЄС ухвалив закон, що захищає журналістів

Сьогодні, 8 серпня 2025 року, в Євросоюзі набув чинності Європейський акт про свободу медіа (EMFA) 📜 — перший закон, який на рівні ЄС гарантує захист журналістам від політичного тиску, стеження, цензури та зловживань.

«Цей акт — міцний захист від безпрецедентних атак на журналістів. Але він справді спрацює лише за умови амбітного впровадження», —

Як студентів-журналістів Наваррського університету в Іспанії навчають працювати зі штучним інтелектом (ШІ)

Наш курс вивчає чотири основні сфери впливу ШІ в журналістиці:
Інформаційна розвідка: технології дозволяють нам як журналістам отримувати доступ до необробленої інформації та даних вдосконаленими способами.
Генерація контенту (текстів, зображень, відео та аудіо), яка на сьогодні є найбільш захопливою частиною ШІ.
Розповсюдження новин: ШІ також використовується для відстеження потенційних підписників, спостереження за їхньою взаємодією із контентом, аналізу їхніх шаблонів і кластеризації їхніх профілів.
Перевірка фактів, оскільки