Саме цю системну помилку ігнорують перемовники. Вони думають, що дезінформація Кремля про Україну — це лише "ширма" для мас. Насправді ж:
Пропаганда, що стала доктриною: російська верхівка сама опинилася всередині власного інформаційного міхура. Це стало особливо помітно під час крайньої зустрічі диктатора з солдатами, обвішаними орденами, в Кремлі. Вони десятиліттями будували альтернативну реальність, де України "не існує", де тут "чекають на визволителів", а державні інституції — це "декорація".
Вони не просто транслюють маразм на телебаченні — вони приймають стратегічні, військові та геополітичні рішення, спираючись на це "сміття". Початок повномасштабного вторгнення у 2022 році з розрахунком "взяти Київ за три дні" — це класичний, еталонний результат роботи принципу GIGO.
На вхід спецслужби подали корупційні звіти та ідеологічні казки про "один народ" (Garbage In), на виході отримали стратегічний колапс і затяжну війну (Garbage Out).
У чому помилка перемовників?
Посередники намагаються знайти компроміс, апелюючи до логіки, вигоди чи міжнародного права. Вони сідають за стіл переговорів з умовним "пашею", вважаючи, що кремлівці мислять тими ж категоріями реальності. Не можна домовитися про мир чи безпеку з суб'єктом, чия картина світу повністю збудована на викривлених даних. Будь-яка домовленість для них — це не компроміс, а лише хід усередині їхньої вигаданої, хворої матриці.
Поки Захід вважатиме російську дезінформацію просто "інструментом впливу", а не основою державного планування РФ, будь-які спроби закласти фундамент для тривкого миру будуть приречені на провал. На виході завжди буде "сміття".
Чому бізнес-кур'єри Трампа неспроможні створити рамку для миру
Головна трагедія поточних дипломатичних спроб під егідою Білого дому полягає в тому, що перемовники намагаються застосувати логіку девелоперського бізнесу до екзистенційної війни на знищення.
В їхньому розумінні будь-який конфлікт — це суперечка за межу між ділянками, де можна просто "зійтися посередині", переписати акти на землю (поступитися територіями), підписати папірець і зафіксувати прибуток. Ще один улюблений варіант забудовників у всьому світі - затягнути процес рішення по судах... Вони діють у межах трьох фатальних ілюзій:
1. Ефект "історичного спаму" та інтелектуальна капітуляція
Ці перемовники приходять у процес із "чистим аркушем" у голові щодо Східної Європи. Коли Путін вивалює на них тонни своєї псевдоісторичної макулатури (про "Ярослава Мудрого", "штучну державу" та "ісконні землі"), у них немає внутрішнього імунітету. Вони не здатні відрізнити хворобливий імперський міф від історичної реальності.
Наслухавшись кремлівського спаму, вони починають сприймати агресію не як загарбницьку війну у 21 столітті, а як "давню сімейну суперечку слов'ян", де Москві просто треба "дати спокій".
2. Смарагдові обіцянки та комерційна сліпота
Трамп і його оточення дивляться на геополітику через оптику транзакцій (Transaction-based worldview). Кремль це прекрасно прорахував. Москві не треба переконувати Трампа у своїй правоті — їй достатньо пообіцяти йому та його пулу бізнесменів "золоті гори" після зняття санкцій: великі контракти, доступ до ресурсів, фінансові преференції чи інвестиційні проєкти. Трампу застеляють очі смарагди потенційних особистих вигод, тому він щиро вірить, що "домовитися з Путіном — це просто хороша угода".
3. Абсолютна відсутність розуміння ціни безпеки
Оскільки ці люди ніколи не жили в умовах тоталітарного тиску і не розуміють природи російського імперіалізму, вони щиро вважають, що 20 чи 28 пунктів їхнього чергового "мирного плану" (із обмеженням української армії та відмовою від НАТО) зупинять війну. Вони не тямлять, що для Кремля будь-яка поступка — це не фінал угоди, а лише аванс перед наступним поглинанням.
Перемовники, які залежні від Трампа й позбавлені розуміння корінних причин війни, є не арбітрами, а інструментами в руках Кремля. Вони закладають мертвонароджену рамку перемовин, бо намагаються продати Україні та Європі капітуляцію під виглядом "успішного бізнес-кейсу". Вони не бачать, що Кремль купує їхній вплив за обіцянки, які ніхто не збирається виконувати.
Це закриває пазл: кремлівці ухвалюють рішення на основі свого інформаційного сміття (GIGO), а американські посередники готові це сміття прийняти та легітимізувати, бо засліплені обіцянками великих грошей та абсолютно неосвічені в матчастині.
Прогрес цих так званих "тристоронніх зустрічей" та кабінетних обговорень у Вашингтоні чітко показує, наскільки американська сторона відірвана від реальності, що зрештою і змушує європейських лідерів зараз судорожно шукати власну, альтернативну рамку для переговорів, щоб не опинитися заручниками трампівського бізнес-підходу.
Щоб детальніше побачити, як саме команда Трампа звітує про свої переговори та які ілюзії плекає щодо "прогресу" з Москвою, ви можете переглянути звіт Стіва Віткоффа на засіданні кабінету Трампа — це відео наочно демонструє той самий поверхневий, суто транзакційний підхід, де реальні загрози підміняються звітами про "величезний прогрес" у кулуарах.
Близькосхідне дзеркало: чому трампівська дипломатія — це мавпа з гранатою
Вони не розуміють різниці між сунітським та шиїтським світом, ігнорують ядерний контекст та ядерний шантаж і думають, що складні регіональні протистояння, які тривають століттями, можна "порішати" через випадкових посередників за принципом комерційного субпідряду.
Для українського контексту з цього випливають три залізобетонні висновки:
Повна дискваліфікація американців як дипломатів.
Теперішня адміністрація США взагалі не володіє інструментарієм класичної дипломатії. У них немає інституційної пам'яті, немає поваги до експертизи, немає стратегічного мислення. Замість дипломатії вони практикують "кавалерійські наскоки" бізнес-кур'єрів. Вони шукають не тривкого миру, а "легкого виходу" (easy exit), щоб зняти з себе відповідальність і записати в актив Трампу чергову бутафорську перемогу.
Замирення через капітуляцію
Якщо США готові торгувати своїми інтересами та безпекою союзників у Перській затоці заради миттєвої вигоди, то щодо України у них взагалі немає жодних моральних чи безпекових стримувачів. Наше "замирення" в їхньому виконанні — це спроба упакувати капітуляцію України в красиву обгортку "миротворчості", отримати свої "смарагдові дивіденди" від Москви, а розгрібання наслідків чергової великої війни перекласти на саму Україну та розгублену Європу.
Головний висновок: жодного мандату на перемовини
Україна не має жодного права делегувати цій адміністрації право визначати рамки нашого майбутнього. Довірити їм перемовини з Кремлем — це все одно, що довірити глухому судити музичний конкурс. Вони принесуть на компроміс нашу суб'єктність, територію та безпеку наступних поколінь.
Профанація на Близькому Сході доводить: Трамп та його бізнес-оточення патологічно неспроможні вести велику гру. Вони — дилетанти, якими Кремль маніпулює за допомогою інформаційного сміття (GIGO) та фінансових приманок. Будь-який формат перемовин, де адміністрація США цієї каденції виступає головним архітектором, — це пастка. Наше завдання — разом із тверезою частиною Європи вибивати з їхніх рук монополію на "миротворчість", бо ціна їхньої глупості для нас є екзистенційною.
Ментальний бункер: чому "ілюзії вождя" є фатальними для миру
Останні публічні виступи та закриті зустрічі Путіна з російськими військовими і так званими "воєнкорами" — це вже не просто елементи пропаганди чи психологічної війни. Це клінічне свідчення глибокої ментальної деградації системи управління РФ.
Диктатор остаточно втратив зв'язок із реальністю на полі бою. Замість тверезого аналізу втрат, виснаження економіки та реального стану просування військ, він оперує вигаданими цифрами, вигаданою географією та вигаданими перемогами. Він щиро намагається видати свої хворобливі фантазії за геополітичну істину, і вся вертикаль російської влади змушена підігрувати цьому маразму.
Путін абсолютно неправильно оцінює поточний етап війни. Його промови демонструють, що він досі живе ілюзіями 2022 року, вважаючи, що може диктувати умови капітуляції, дивлячись на світ через рожеві окуляри доповідей своїх паркетних генералів. Він не здатний адекватно оцінити ресурсну обмеженість власної імперії, тому закладає стратегічні цілі, які є математично й логічно неможливими для виконання.
І ось тут оголюється вся дурість трампівських бізнес-посередників. Поки Віткофф чи інші посланці Вашингтона намагаються "прорахувати угоду", знайти прагматичний компроміс чи виторгувати якісь бізнес-преференції, вони не усвідомлюють, що з іншого боку столу сидить людина у стані глибокого психотичного відриву від реальності.
Не можна підписати раціональний бізнес-контракт із пацієнтом, який вважає себе імператором Всесвіту. Будь-який план, який Трамп принесе в цей "бункер", буде або висміяний, або використаний як слабкість.
Диктатор остаточно втратив зв'язок із реальністю на полі бою. Замість тверезого аналізу втрат, виснаження економіки та реального стану просування військ, він оперує вигаданими цифрами, вигаданою географією та вигаданими перемогами. Він щиро намагається видати свої хворобливі фантазії за геополітичну істину, і вся вертикаль російської влади змушена підігрувати цьому маразму.
Путін абсолютно неправильно оцінює поточний етап війни. Його промови демонструють, що він досі живе ілюзіями 2022 року, вважаючи, що може диктувати умови капітуляції, дивлячись на світ через рожеві окуляри доповідей своїх паркетних генералів. Він не здатний адекватно оцінити ресурсну обмеженість власної імперії, тому закладає стратегічні цілі, які є математично й логічно неможливими для виконання.
І ось тут оголюється вся дурість трампівських бізнес-посередників. Поки Віткофф чи інші посланці Вашингтона намагаються "прорахувати угоду", знайти прагматичний компроміс чи виторгувати якісь бізнес-преференції, вони не усвідомлюють, що з іншого боку столу сидить людина у стані глибокого психотичного відриву від реальності.
Не можна підписати раціональний бізнес-контракт із пацієнтом, який вважає себе імператором Всесвіту. Будь-який план, який Трамп принесе в цей "бункер", буде або висміяний, або використаний як слабкість.
Замирення божевільного — це фікція
Останні промови Путіна перед військовими доводять: він не зупиниться. Для нього ця війна — єдина форма існування та особистого виживання. Будь-які спроби американської адміністрації "купити" мир обіцянками зняття санкцій чи грошима — це марна трата часу. Диктатор мислить не категоріями прибутку, а категоріями знищення України.
Саме тому висновок однозначний: будь-які спроби доручити долю України та рамку перемовин цій американській адміністрації — це дипломатичне харакірі. З цієї пастки нас можуть вивести лише жорстка власна суб'єктність і формування альянсу з тими європейськими силами, які ще здатні відрізнити реальну загрозу від бізнес-шоу.
С.Лиманов.
Немає коментарів: