Супровід справ військовополоненних не зупиняється

Діалог без цензури та формалізму: Вадим Жепало під час чергової зустрічі з родинами захисників у Південному центрі Координаційного штабу. Травень 2026 року»

Кожна війна — це й військовополонені. А ще — зниклі безвісти. Це правдива аксіома. Але ми довго жили в парадигмі, яку в спадок нам залишив теперішній ворог, коли були приспані. Як у 2014-му під час вторгнення в Крим та Донецьку та Луганську області збирали на облаштування бойових підрозділів, так у 2022-му вчилися працювати з тими військовослужбовцями, які виявилися не в строї. А ще, з родинами зниклих та полонених, яких війна розкидала по всьому континенту.
І добре, що у Південному центрі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими (КШППВ) працює офіцер зі синтетичним досвідом правозахисної та громадської діяльності, юрист. А ще непоганий педагог, що вміє налаштовувати на спільну працю оточуючих.

Мова про Вадима Жепало.

Майже 4 роки Головним управлінням розвідки майже з “0” створене представництво на 4 області Півдня, звідки були мобілізовані та не за своєю волею не повернулися військовослужбовці Сил оборони України.

Кожний обмін полоненими, якому так радіють українці, довго готується й ретельно перевіряється. Кожна зі сторін не оминає бачити в обмінах полоненими в першу чергу — політику. А це в першу чергу питання безпеки, логістики та верифікації.

Сьогодні ми збиралися з батьками, дружинами та рідними полонених Миколаєва, щоб ще раз поінформувати про права полонених після повернення та юридичні норми щодо продовження служби після проходження реабілітації, — каже Вадим. Ніколи не можемо дотриматися таймінгу — в людей дуже болить через обмеження волі рідних. А ще ворог навмисно використовує стихійні групи дружин та батьків українських військовополонених для проведення своїх інформаційно-психологічних операцій.

Сотні псевдоактивістів в якості провокаторів “пасуться” в різноманітних чатах та групах по месенджерах, де комунікують рідні полонених. Там вони іноді шахрайством займаються, а іноді дають зайві надії, використуючи емоційну ураженість та стреси жінок в першу чергу, що втратили зв’язок з рідним у “пікселі”.

У Південному центрі можна не тільки залишити й отримати дані про перебуваючих у полоні та безвістих, отримати пораду юриста, але й отримати психологічну підтримку.
А головне - максимально перевірену інформацію.

Хочу ще раз наголосити: тільки наша структура має повноваження, які їй надав Кабмін, інформувати про статус військовослужбовця, що перебуває поза частиною (на тимчасово окуповані території та у ворога). Всі інщі “добрі люди”, які можуть “вісточку передати” чи впевнено пообіцяти щось - не несуть ніякої відповідальності за будь яку інформацію про рідних.


Не варто: розголошувати зайвих персональних даних (номер частини, звання, обставини потрапляння в полон), якщо це може зашкодити людині під час перебування в неволі.

Як тут не погодитись з Вадимом? Південний офіс працює в регіоні, де лінія фронту проходила (або проходить) через громади. Регіональний керівник часто стає першою точкою контакту для родин, які щойно дізналися про полон близьких. Від того, як вибувається ця перша, найважча розмова, залежить іноді соціальний стан невеликої громади де декілька односельців у полоні.

Величезна частина роботи — це роз’яснення рідним, які довідки потрібні, як оформити статус та отримати виплати. Центр максимально спрощує цей бюрократичний шлях.

Ну а взаємодія з місцевою владою не закінчується фотографуванням з керівниками, а координує зусилля з ОВА та міськими радами для соціальної підтримки сімей на місцевому рівні (пільги, допомога з опаленням, лікуванням тощо).

Якщо близька Вам людина потрапила у полон або зникла безвісти, звертайтесь за допомогою до Південного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який розташований у місті Миколаєві, вул. Героїв Рятувальників, 23.

Телефони гарячої лінії: (0 800) 200-202,

лінія працює у робочі дні з 10.00 до 16.00