Команда проєкту «Цифрова колекція музею» оцифрувала повну збірку живописних творів миколаївського художника й мецената Леоніда Інглезі (1882–1972), яку нащадки митця передали з Парижа в дар двом миколаївським музеям. Це зробило можливим їх дослідження, збереження та тепер — цифрове відтворення, як важливий крок до збереження та популяризації мистецької спадщини півдня України після її повернення з еміграції.
За цей час команді вдалося оцифрувати 19 картин із зібрання Миколаївського обласного краєзнавчого музею та ще 3 роботи з фондів Миколаївського обласного художнього музею ім. Верещагіна, тим самим об’єднавши творчий спадок художника в єдиній цифровій колекції, яка незабаром стане доступна на сайті проєкту.
«Миколаївський вигнанець із трагічною та водночас блискучою долею, Леонід Інглезі, уже понад тридцять років поступово повертається додому з Парижа завдяки зусиллям його онуки Ганни Христофорової. Саме стільки триває її листування з Миколаївським краєзнавчим музеєм і передача творчої спадщини митця: живопису, графіки, архівних документів та особистих речей», — каже Сергій Піскурьов, старший науковий співробітник та зберігач художньої групи Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
За його словами, повернення до Миколаєва спадщини родини Інглезі стало можливим завдяки багаторічній самовідданій науково-пошуковій роботі співробітниці музею Олени Пономарьової, яка передчасно пішла з життя.
За словами Лариси Твєрітінової, заступниці директора з наукової роботи Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна, у фондах зберігається етюд Леоніда Інглезі «Вид Миколаєва», подарований миколаївським художником Павлом Ковальовим у 1965 році. Ця робота була експонована ще 1913 року на Весняній виставці в Одесі.
«У 2010 році музейні фонди поповнили ще два пейзажі художника — «Поле. Етюд» та «Клумба у приватному саду Ля Гарен-Коломбо (передмістя Парижа)». Вони були передані музею онукою митця з Франції, де й були створені у 1920–1930-х роках», — каже вона.
Зазначимо, що Леонід Інглезі на початку ХХ ст. активно долучався до громадського та культурного життя Миколаєва та Одеси: постійно брав участь у виставках Товариство художників півдня України; входив до комітетів зі створення двох миколаївських музеїв (історичного та художнього); викладав малювання, креслення та ліплення у художньо-промисловій школі у Миколаєві (1914); був гласним Міської думи (1913-1917); стояв біля джерел утворення миколаївської футбольної ліги й активно фінансово підтримував футбольний рух міста Миколаєва.
Після більшовицького перевороту художник намагався виїхати за кордон, і зрештою разом із великою родиною опинився у Франції — без грошей і підтримки. Та попри це вистояв: знайшов себе у відомій мозаїчній майстерні Бориса Анрепа й до кінця життя створював мозаїки для провідних європейських палаців і соборів.
Платформа MY ART.



Немає коментарів: