За останні 2 місяці гарячої війни з рашею в українському медійному полі сформувались 2 яскравих спікери. За допомогою власних youtubeканалів Юрій Швец та Олексій Арестович щовечора інформують про різні навколо воєнні події. Багато українців ці перші дні війни не лягають спати без інформаційного снодійного. Серед підстав, яки винесли цих добродіїв, в топи уваги - офіцерське минуло… Добре хоч так, бо коли вчорашні балетмейстери починають аналізувати геополітику - стає нудно.
Ці два коментатори довгий час не вдавались до взаємної критики. Але ті часи - минули.
Швец не витримав перший й зачепив формального “начальника” Олексія - Ермака. Взагалі у старого радянського кагебіста була якась міжвидова ревність до батька голови ОП Зеленського - Ермака старшого. Той служив при радянському посольстві у Афганістані, можливо у ГРУ. У різних відгалужень радянських спецслужб було більше однієї підстави один одного незлюбити. Гроші й наркотики, тільки відкривають довгий список підстав ревнощів політичної й військової розвідок СРСР. До чого це під час теперішньої війни?
Швец у каналі на мільйон підписників дорікнув офісу президента України на непрозору практику розповсюдження американської гуманітарної, та військової допомоги. Каже: маю право, як податковий резидент США, до Байдена дійду, щоб виключити “комерціалізацію” нашої гуманітарки в Україні.
Арестович, припертий статусом “генерального комунікатора голови офісу” звинуватив екс-кагебіста у повторенні “рашиських” наративів, тобто у роботі на ворога. А ще…його “запросив” в українське медіаполе сам Гордон! (мало для кого цей пан працював “підніжкою”).
IQ випускника херсонської СШ, а потім Червонопрапорного інституту КДБ Ю.Швеця значно вище, тому він не став викликати на інформаційну дуель випускника українського військового вишу Арестовича. Почав ставити влучні запитання продюсеру А.Ермаку.
Тролі й блогери зайняли стійку й почали кураторів турбувати. Публіка, трохи втомлена військовими свідками та ракетними тривогами, тому стала звертати увагу на віртуальні війни. Щось нове? Не схоже на банальну вже для української медіасфери боротьбу влади з опозицій. Нам теж так здається.
Швець говорить справедливі речі: вантажі з США дуже повільно пересуваються на схід та південь України. А тим часом ворог не спить, а знищує транспортну інфраструктуру, що уповільнює накопичення важкої зброї та боєприпасів, техніки саме в зоні боєзіткнень. Якщо не війна, можна було б списати це на недолугість, але тепер 3-й місяць гарячої фази. Має бути людина, яка б несла персональну відповідальність за зволікання та непрозорість трафіку гуманітарки. Нащо він згадав прізвище старого колеги по КДБ з українського політикуму, точно не відомо, але дало “зачіпку”.
Очікуємо реакцію співведучого Арестовича по вечірнім психотерапевтичним ефірам - Марка Фейгіна. Цей російський політик та адвокат “собаку з'їв” на сперечання з путінською клікою. Поки він оминає коментування цього питання. Але мешкає на заході, може й поряд у Вірджинії…
Українські медіа, поки дуже в'яло висвітлюють вади “просування” гуманітарки з заходу на схід, продовжуючи виконувати функцію громадського контролера. Часто-густо скочуються у формат олігархічної пропаганди, який задав телевізійний марафон національних телеканалів. Лякати публіку звірствами рашистів, вже досить. Може за аналіз власних дій візьмемось?
Власно таке саме питання вчора Швец й адресував Ермаку: де поділись міни та інші обороні засоби на Херсонському напрямку по дорозі з Криму? Особливо після січня, коли американці власноруч проінформували українського президента про дати й наміри російських агресорів.
Запитання, яке дуже хвилює вже 2 місяці оборонців Миколаєва: чому такою легкою була “прогулянка” 250 км доріг Таврії? Чому ніби форпост Херсон, нашпигований різними держслужбовцями з погонами прокурорів, СБУ не зміг організувати належну тероборону?
Вітчизняні медіа чекають на нові професійні іспити. Війна прискорює зміни у всіх сферах, журналістика не виключення. Кількість інформаційно-психологічних спецоперацій по мізкам українців зашкалює. Журналісти та медіаграмотні громадяни мають допомагати пересічній публіці розкодовувати вкиди. Прогнозуємо появу нових спритних аналітиків, а не тільки репортерів.
В.Головченко.
Немає коментарів: