Переговори про завершення російсько-української війни відбуваються в момент масштабної зміни світового балансу сил. Україна зміцнила власну суб'єктність і перетворилася на одного з найважливіших військово-технологічних гравців Європи. США «загрузли» в затяжному близькосхідному конфлікті, Росія втратила частину колишнього геополітичного впливу й дедалі більше залежить від Китаю. Європа опинилася перед необхідністю самостійно забезпечувати власну безпеку. У цій новій конфігурації Україна повинна бути не предметом торгу між великими державами, а одним із творців майбутньої європейської архітектури безпеки.
Україна не повинна дозволити, щоб переговори про завершення війни звелися виключно до питання територій. Вони важливі, але майбутнє європейської безпеки набагато ширше. Зараз готуються тристоронні переговори України, Росії та США в Абу-Дабі 10–11 листопада. Паралельно американські представники мають обговорити з європейцями гарантії безпеки України та майбутню архітектуру європейської безпеки.Але чи не варто змінити саму постановку питання?
Ми надто довго обговорювали, якою має бути Україна після війни. Тепер потрібно обговорювати, якою має бути Європа після цієї війни. Можна домовитися про лінію припинення вогню. Але якщо не змінити архітектуру безпеки, через кілька років ми можемо отримати наступну війну — і це вже буде не тільки українська проблема.
Так само не варто вважати, що Європа вже готова самостійно замінити у власній обороні Сполучені Штати. Їй бракує низки критично важливих військових спроможностей, а створення повноцінної системи оборони потребуватиме років. Проте саме тому інтеграцію України потрібно прискорювати. Не після завершення війни, не після чергових політичних консультацій, а зараз.
Європа має шанс отримати партнера, який уже пройшов найжорсткішу перевірку сучасною війною. Україна має шанс отримати промислові, фінансові та політичні можливості, яких їй бракує для довгострокового стримування Росії. Це не благодійність. Це взаємний стратегічний інтерес.
І тут я хотів би звернутися насамперед до європейських політиків.
Не повторюйте помилок попередніх десятиліть, коли Україну розглядали як географічний простір між Заходом і Росією. Не сприймайте її як проблему, яку потрібно врегулювати перед поверненням до звичного європейського життя.
Україна — це вже частина рішення щодо майбутньої безпеки Європи.
Замість післямови: хто не помітить зміни світу
Майбутні переговори можуть дати результат. А можуть знову продемонструвати несумісність позицій сторін. Але є одна обставина, яку вже неможливо ігнорувати. Світ, у якому Путін розпочинав повномасштабну війну, більше не існує. Росія не змогла відновити імперське домінування, натомість стала значно залежнішою від Китаю. США залишаються наддержавою, але їхня здатність одночасно гарантувати безпеку на всіх стратегічних напрямках викликає дедалі більше запитань. Європа змушена переходити від економічної філософії миру до філософії оборони.
А Україна за цей час здобула те, чого не можна придбати за гроші чи отримати дипломатичним подарунком: власну суб'єктність, військовий досвід і здатність впливати на міжнародний баланс сил.
Тепер наше завдання — конвертувати ці здобутки в політичні та економічні можливості. Запобігти тому, щоб переговори перетворилися на торг за українську територію між великими державами. Не погоджуватися на архітектуру безпеки, яка залишить Україну в ролі буфера, і не дозволити Європі після припинення вогню знову піддатися спокусі домовлятися з Москвою за рахунок українських інтересів.
Україна повинна входити в нову систему європейської безпеки не як прохач гарантій, а як один із її творців.
І тут європейцям варто усвідомити одну просту річ: сьогодні вони мають можливість не просто допомогти Україні вистояти. Вони можуть разом з Україною побудувати значно сильнішу Європу. Питання лише в тому, чи вистачить їм політичної далекоглядності, щоб скористатися цією можливістю.
Бо якщо Європа знову прогавить момент історичного вибору, наступного разу ціну за її стратегічну нерішучість можуть платити вже інші європейські міста.
В. Головченко
Немає коментарів: