Коли в українській стрічці новин черговий раз з’являється гучний заголовок із посиланням на Axios, The New York Times чи впливові німецькомовні видання на кшталт Bild, вітчизняний читач мимоволі напружується. «США погрожують відключити розвідку», «переговори застрягли», «Захід вимагає поступок» — подібні панічні тези за лічені хвилини розлітаються українськими телеграм-каналами та онлайн-медіа. Як вчора, коли пан Т. знову «пасував» любому Vladymiru…
Проте чи замислюємося ми, що саме ховається за таємничим «як повідомляють джерела»? І чому сліпе ретранслювання західних репортажів з перевиборчих мітингів перетворює українську журналістику на бездумний інструмент чужої інформаційної війни?
Стенографія замість аналізу
Яскравий приклад цієї проблеми — діяльність відомого оглядача Axios Барака Равіда. Людина, яка ніколи не бувала в Україні й не відчуває контексту нашої війни зсередини, регулярно видає «гарячі інсайти» про долю України. Кажуть, це публічний «рот» зятя Кушнера, тому він багато говорить і на користь євреїв-інвесторів війни в Ізраїлі.
Згадаймо характерний епізод із висвітлення закритих переговорів. З посиланням на анонімне джерело публікується теза про те, що американські представники нібито погрожували позбавити Україну розвідувальних даних, якщо Київ не припинить завдавати ударів по російських НПЗ. У тому ж тексті, кількома абзацами нижче, наводиться спростування іншого американського чиновника.
Формально журналіст дотримався «балансу думок». Але що відбувається в реальності? Тривожну й деструктивну тезу вже вкинуто в інформаційний простір. Вона підхоплена, розтиражована анонімними телеграм-каналами і живе своїм життям.
Специфіка таких журналістів — це не польова робота, а «кабінетна стенографія». Вони беруть участь у так званих Strategic Leaks — керованих витоках інформації. Коли певним угрупованням у Вашингтоні, Берліні чи Брюсселі потрібно натиснути на Київ, підштовхнути до поступок чи вирішити власні внутрішньополітичні завдання (наприклад, заспокоїти виборців щодо цін на бензин), вони роблять «злив» через перевіреного інсайдера. Якого не забувають «завантажувати» дезою й спецслужби.
Як це грає на руку Москві
Тут і починається найнебезпечніше. Російська пропагандистська машина чекає саме на такі матеріали. Ворогу вже не потрібно вигадувати власні фейки — достатньо взяти цитату з англомовного чи німецькомовного авторитетного ресурсу й сказати: «Дивіться, це не ми кажемо, це західні медіа пишуть, що Україна програє / корумпована / зриває мир».
Коли українські журналісти бездумно копіпастять ці «зливи» (іноді ще й зі стратегічним запізненням заради кліків та переглядів), вони безкоштовно виконують роботу логістичного ланцюжка для ворожих ІПСО. Вони підсилюють сумніви, сіють зневіру всередині країни та допомагають формувати порядок денний, зручний для супротивника. Ну й самі усвідомте: що мешканцю Жмеринки чи Горохова до «мансів» капітолійської тусовки…
Час міняти підходи
Це не означає, що західні медіа треба ігнорувати чи забороняти. Але вітчизняна журналістика повинна подолати свій давній комплекс меншовартості щодо англомовних та європейських джерел.
Якщо Axios або інше видання пише про «застряглі переговори», журналіст має чітко пояснити читачеві: це не факт, а заява анонімного джерела, яке може виражати інтереси конкретної політичної групи у США.
Важливо також аналізувати мотивацію витоку. Перше питання, яке має поставити редактор перед публікацією: «Кому вигідно, щоб ця інформація з'явилася саме зараз?»
Про це ми будемо з миколаївцями говорити наступного тижня на тренінгу «Фільтруй інформацію – створюй зміни». Запрошую!
Будемо вчитися НЕ ставати ретранслятором паніки. Інформаційна війна проти України ведеться не лише лобовими ударами з боку Кремля, а й тонким маніпулюванням західним медіапростором.
Український читач має право на об'єктивну картину світу, а не на механічне перекладання кулуарного вашингтонського чи берлінського «бруду». Журналістам пора згадати про фактчекінг, критичне мислення та відповідальність перед власним суспільством. В умовах екзистенційної війни чужий «злив» не повинен ставати нашою головною новиною.
С.Лиманов.
Немає коментарів: