Разом зі скелетоністом Владиславом Гераскевичем прапор України на церемонії відкриття Олімпійських ігор-2026 в Мілані та Кортіні нестиме харків'янка Єлизавета Сидьорко - батько якої на фронті.
У Давній Греції «Екехейрія» (священне перемир'я) не була просто джентльменською угодою. Це був суворий юридичний і релігійний контракт. Порушення миру тягнуло за собою наслідки, які могли зруйнувати економіку та репутацію цілого міста-держави (поліса).
Ось як саме карали тих, хто наважувався підняти зброю під час Ігор.
1. Величезні грошові штрафиЦе був найпоширеніший вид покарання. Штраф розраховувався за кількістю воїнів, які брали участь у порушенні.
Приклад зі Спарти (420 р. до н.е.): Спарту звинуватили в нападі на фортецю під час перемир'я. Олімпійський суд (Елланодіки) наклав на них колосальний штраф — 2000 мін (по 2 міни за кожного гопліта). На ті часи це були космічні гроші. Спартанці відмовилися платити, заявивши, що перемир'я ще не було офіційно оголошено в їхньому регіоні, але це їм не допомогло.
2. Спортивна та релігійна ізоляція (Дискваліфікація)
Якщо поліс не сплачував штраф, його атлетам і офіційним делегаціям забороняли брати участь в Іграх.
Для грека це було найвищим соромом. Перемога в Олімпії приносила місту такий престиж, який не давала жодна військова перемога.
Повертаючись до прикладу зі Спартою: через несплату штрафу спартанських атлетів не допустили до змагань. Коли один багатий спартанець на ім'я Ліхас все ж виставив свою колісницю під чужим прапором і переміг, його публічно відшмагали батогами прямо на стадіоні, коли обман розкрився.
3. Прокляття та відлучення від храмів
Оскільки Олімпіада була присвячена Зевсу, порушник ставав «ворогом бога». Поліс-агресор оголошувався асебес (нечестивим).
Їм заборонялося приносити жертви в головних храмах Греції та звертатися до Дельфійського оракула. У світі, де кожен крок звіряли з волею богів, це означало політичну смерть і неможливість укладати союзи.
4. Військова інтервенція «коаліції»
Хоча це траплялося рідко, інші грецькі міста мали право об’єднатися, щоб покарати порушника священного миру силою зброї, захищаючи честь Зевса. Це перетворювало агресора на вигнанця, проти якого міг виступити весь грецький світ.
Чому це працювало тоді?
Усі греки вірили в одного Зевса. Порушити його мир означало приректи себе на вічне прокляття. У Путіна немає такого «вищого авторитету», якого б він боявся.
У Давній Греції «честь» була валютою. Сьогоднішній Кремль зробив ставку на ізоляцію та анти-мораль, де порушення правил вважається ознакою «суверенітету».
Грецький світ був компактним. Міжнародна спільнота сьогодні занадто велика і роз'єднана, щоб діяти так само злагоджено, як грецькі поліси.
Чому НОК України сприймається як «додаток до імперії»?
Донецьке коріння та специфічний менеджмент
Протягом десятиліть НОК розбудовувався за принципами жорсткої вертикалі, де лояльність була важливішою за ефективність. Багато функціонерів у структурі — це люди, пов'язані з Бубкою ще з часів його розквіту в Донецьку. Це створило систему, де фінансові потоки та рішення приймалися у вузькому колі «своїх».
Бізнес-скандали на фоні війни
Найбільший удар по репутації стався через розслідування про роботу фірми «Монблан», яка належить Бубці та його брату. Інформація про те, що компанія продовжувала працювати на окупованих територіях і навіть заправляти транспорт окупантів у 2023 році, стала шоком для суспільства.
Коли очільник (нехай і колишній) головної спортивної організації країни має бізнес-інтереси, що перетинаються з ворогом, — це вже не спорт, це цинічне кумівство.
Млява позиція щодо недопуску росіян
Багато хто закидає НОК (особливо зразка 2022-2023 років), що їхня боротьба за повний бан росіян була недостатньо радикальною саме через глибокі особисті зв'язки Бубки в МОК та його дружбу з Томасом Бахом. Замість того щоб бути голосом країни що воює, організація довго виглядала як обережний дипломат, що боїться зіпсувати стосунки зі світовою спортивною елітою.
Спорт як ширма для капіталу
Коли ви кажете, що це «додаток до бізнес-імперії», ви підсвічуєте головну проблему: статус у спорті дає доступ до великих грошей та міжнародних зв'язків, які потім конвертуються в нерухомість, контракти та політичний вплив.
В такій системі:
Атлет — це лише ресурс для звітності.
Патріотизм — зручне гасло для отримання бюджетних коштів.
Переговори — це не про справедливість, а про збереження місця біля «годівниці» МОК.
На жаль, поки в керівництві спортивних структур залишаються люди, для яких Олімпіада — це черговий тендер або можливість «порішати» питання в Лозанні, реальних змін чекати важко.
Медалей Україні годі чекати
Повне перезавантаження в українському спорті — це не просто зміна прізвищ, а радикальний розрив із минулим.
Повний аудит і люстрація: усунення всіх, хто був частиною «бізнес-схем» останніх 20 років. Без цього «роби як вчили» триватиме вічно.
Зміна моделі фінансування: НОК має перестати бути «розподільником» державних коштів та приватних внесків «обраних» донорів. Прозорість — єдина зброя проти кумівства.
Залучення ветеранів війни та волонтерів: людей, які мають залізобетонні принципи та амбіцію бачити Україну сильною, а не просто «присутньою» на фуршетах МОК.
Без такого «жорсткого ресету» ми й надалі будемо спостерігати, як наші атлети виборюють медалі всупереч системі, а функціонери записують ці перемоги на свій бізнес-рахунок.
Це болючий процес, але без нього український спорт так і залишиться декорацією до чиєїсь приватної імперії.
Отже, щоб ми не дали себе обманути черговою «косметикою» чи зміною логотипа, ось 3 маркери реального перезавантаження, а не імітації:
1. Повний розрив «зв'язку часів»
Це найважливіше. Якщо в керівництві чи наглядовій раді НОК залишаються люди, які були «правою рукою» Бубки або мали спільний бізнес на окупованих територіях — це імітація.
Маркер: Публічне звільнення всіх функціонерів старого гарту та аудит контрактів організації за останні 10 років.
2. Військовий пріоритет
НОК має перестати бути «міжнародним посольством спорту» і стати інструментом тиску.
Маркер: Замість обережних заяв — ультиматуми МОК. Якщо НОК офіційно заявить: «Або повний бан росіян без жодних "нейтральних" статусів, або Україна бойкотує Ігри й створює альтернативну лігу з союзниками» — це буде суб'єктність. А поки вони чекають, що вирішить Бах — це «роби як вчили».
3. Гроші «на стіл»
Прозорість бюджету. Ми маємо бачити кожен цент: куди йдуть спонсорські гроші від великих брендів — на підготовку атлетів у Харкові під обстрілами чи на оренду люксових готелів для делегації в Парижі чи Лос-Анджелесі.
Маркер: Запуск онлайн-платформи, де в реальному часі видно всі витрати НОК.
Доки ці пункти не виконані — це просто перестановка меблів у бізнес-центрі «Донецьк».
G&S.
Немає коментарів: