Нещодавно я був на зустрічі миколаївської молоді з підприємцями — від ландшафтних дизайнерів до івент-менеджерів, рестораторів. Слухаючи запитання студентів молодших курсів, я відчув легкий шок. Між їхнім уявленням про те, як працює бізнес та реальністю — прірва.
Але ця наївність — не випадковість. Це результат інформаційного вакууму, який штучно створюється в наших локальних медіа.
Чотири стіни мовчання
Чому теми про факапи чиновників або «вічних» переможців тендерів стають «зачиненими»?
Фінансова залежність: Більшість місцевих медіа живуть на «контрактах про висвітлення діяльності» міськрад чи навіть комунальних закладів, підприємств. Це фактично «пакт про ненапад». Хто буде кусати руку, яка годує?
Соціальний тиск: у невеликому місті всі знають усіх. Журналіст, мер і власник фірми-монополіста ходять в одну кав’ярню. «Тобі тут ще жити» — аргумент, сильніший за свободу слова.
Монополія на джерела: спробуєш копати глибше — тобі закриють двері. Жодних коментарів, жодного доступу на брифінги. Медіа боїться стати «незапрошуванним ».
«Не на часі»: Будь-яка критика закупівель сьогодні подається як «гра на руку ворогу». Це зручна ширма, щоб ховати будь-яку неефективність.
Тіньова армія: блогери-кілери
Там, де традиційні медіа просто мовчать, у гру вступають «замовні блогери». У них немає етичних стандартів, але є завдання — дискредитація. У Миколаєві їх є декілька, в Одесі - залишилось з десяток.
Якщо активіст знайде порушення в закупівлі, блогер не буде розбирати цифри. Він почне ритися в особистому житті активіста, атакувати його сім’ю та створювати «білий шум». Мета проста: ви маєте подумати, що той, хто викрив корупцію — «погана людина», а отже, і його факти не варті уваги.
Техніка «Мертвого кота» та привид прозорості
Мер, Олександр Сєнкевич, прийшов до влади з гаслами про прозорість, IT-рішення та відкритість. Але ми вивчили важливий урок: технологічна прозорість (селфі в Instagram, прямі ефіри на youtube) не дорівнює прозорості фінансовій.
Миколаївський кейс: коли «Smart City» стає димовою завісою
Миколаїв — ідеальний приклад для вивчення цього феномену. Мер Олександр Сєнкевич прийшов до влади на хвилі гасел про «прозорість», «відкритість» та перетворення міста на сучасний IT-хаб. Це був ковток свіжого повітря: прямі ефіри, заклики до громади брати участь у рішеннях, обіцянки повної підзвітності.
Театральна відкритість: можна проводити щоденні стріми та бути «своїм хлопцем» у соцмережах, але при цьому технічно обходити незручні питання про тендери на благоустрій чи закупівлі в критичних галузях. Це створює ілюзію доступу до тіла мера, поки реальні рішення приймаються в тиші кабінетів.
Професійне «перемикання»: коли лідер володіє сучасними інструментами комунікації, йому набагато легше використовувати техніку «мертвого кота». Якщо виникає скандал із закупівлями, зниклою комунальною нерухомістю чи ремонтом доріг, у соцмережах миттєво з’являється емоційний пост про «хейтерів, що заважають працювати» або черговий інноваційний проект, який «злетить через 5 років».
Криза «нових облич»: приклад Миколаєва доводить, гасла про прозорість — це чудовий маркетинговий інструмент для входу у владу. Але без системного контролю з боку незалежних медіа (тих самих, які не мають контрактів на «висвітлення») навіть найсучасніший мер ризикує побудувати ту саму систему, яку він обіцяв зруйнувати — тільки в гарній обгортці.
Коли виникає незручне питання про черговий безальтернативний тендер, влада професійно використовує техніку «Мертвого кота». На стіл кидають гучну, емоційну, але другорядну новину: скандальне перейменування вулиці, старий пам'ятник, сварку з блогером або обіцянку мега-проекту через 10 років.
Ви обговорюєте «кота», а 20...100 мільйонів на сумнівному тендері тихо йдуть у потрібну кишеню.
Справжня прозорість — це не коли мер розповідає вам новини у TikTok. Це коли ви можете знайти відповідь на питання «куди пішли мої податки?» без допомоги його прес-служби.
Одеський кейс: геть банальний. Звільнений тільки в жовтні 25-го після смертельного дощу Труханов за 11 років "царювання" всі наявні місцеві медіа зміг перевиховати. Ніяких питань! Хоча про неготовність міста до опалювального сезону та захисту з повітря було відомо.
Як розпізнати маніпуляцію? (Чек-лист для мешканця)
| Ознака | Професійна журналістика | Замовний блогер / Маніпулятор |
| Фокус | На процесі та цифрах. | На особистості та образах. |
| Емоції | Стримані, нейтральні. | Капслок, істерика, знецінення. |
| Докази | Посилання на Prozorro, документи. | «Свої джерела», «кажуть, що...». |
| Мета | Інформувати про проблему. | Змусити вас когось зненавидіти. |
Вихід є: підприємництво як антидот
Чому ми так наполегливо просуваємо ідею курсу підприємництва для старшокласників?
Це не про те, щоб усі стали бізнесменами. Це про критичне мислення. Підліток, який навчився складати бізнес-план і розуміє, як працює податкова система, вже не буде наївним першокурсником. Він:
Розуміє, що бюджет міста — це не гроші мера, а його власні гроші.
Вміє бачити цифри за емоційними постами блогерів.
Стає частиною громади, яку неможливо обманути «мертвим котом».
Ми пропонуємо створювати «Клуби ангелів» із батьків-підприємців. Це мережа реальної підтримки, яка робить громаду суб’єктною. Поки ми не навчимо дітей (і самих себе) рахувати та аналізувати, ми будемо залишатися глядачами у чужому театрі маніпуляцій.
Стежте за цифрами, а не за емоціями. Це єдиний спосіб вимкнути «теплу ванну».
В ось де та інформаційна панель, поговоримо у наступному дописі.
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар