 |
| Будинки на Адміральський у Миколаєві |
В умовах повномасштабної агресії та дії воєнного стану місцеві вибори в Україні відкладено. Це означає, що чинні органи самоврядування (ради та голови) продовжують виконувати свої повноваження до закінчення воєнного стану, як це закріплено законодавством (Постанова ВРУ № 14031). Влада, обрана ще в мирний час, тепер відповідає за життєдіяльність громади під час найскладнішого випробування. У цьому контексті питання врахування думки громади набуває не лише демократичного, а й стратегічного значення.
Процес ухвалення рішень на місцевому рівні, від ремонту доріг до затвердження бюджету, має бути прозорим та інклюзивним. Коли влада ігнорує думку тих, кого ці рішення безпосередньо стосуються, це призводить до недовіри, соціальної напруги та, зрештою, до ухвалення неефективних рішень, які не відповідають реальним потребам.
Легітимність місцевої влади, яка не має можливості оновитися через вибори, критично залежить від її відкритості та здатності чути мешканців. Ігнорування позиції громади в цей період може зруйнувати довіру, яка є основою для спільної оборони та відновлення.
Чому думка громади важлива як ніколи?
Посилення стійкості та обороноздатності: Сьогодні місцева влада часто працює в умовах надзвичайних ситуацій, вирішуючи питання безпеки, розміщення ВПО та допомоги ЗСУ. Громада, особливо волонтери та активісти, є неоціненним ресурсом інформації та практичної допомоги. Рішення, які приймаються у співпраці, є більш оперативними та ефективними.Легітимність без виборів: Оскільки механізм прямого демократичного контролю через вибори тимчасово заблокований, безперервна комунікація та консультації є єдиним способом підтвердження легітимності рішень влади в очах громадян. Це запобігає соціальній напрузі та чуткам.
Ефективне відновлення (Recovery): Навіть під час війни громади планують та розпочинають відновлення. Ці проєкти (відновлення житла, інфраструктури) мають відповідати реальним потребам мешканців. Без їхньої думки, особливо постраждалих, є високий ризик "відбудувати не те" або "не там".
Вимушене співробітництво з ВА (Військовими Адміністраціями): Там, де функціонують Військові Адміністрації, громадський контроль набуває іншого формату. Активна громада стає ключовим суб'єктом, що забезпечує зв'язок між військовою необхідністю та потребами цивільного населення.
Інструменти участі: Обмеження та нові формати
Воєнний стан наклав певні обмеження на традиційні механізми (зокрема, обмежено або заборонено проведення референдумів, ускладнено проведення великих публічних заходів):
Громадські слухання та відкриті засідання: Через безпекові ризики вони часто відбуваються в онлайн-форматі або можуть бути частково закритими (особливо в частині військових рішень та закупівель). Влада має відновити практику максимальної відкритості там, де це не загрожує безпеці, забезпечуючи онлайн-трансляції та публікацію протоколів.
Бюджет участі (Громадський бюджет):
У багатьох громадах фінансування таких проєктів призупинено або обмежено. Проте, цей механізм може бути переорієнтований на проєкти швидкого реагування (наприклад, закупівля обігрівачів, ремонт укриттів), що посилює довіру.
Електронні петиції та онлайн-опитування: Ці інструменти набули особливої актуальності. Вони дозволяють швидко зібрати думки навіть від тих мешканців, які виїхали, але планують повернутися.
Нова реальність: Співпраця з волонтерськими хабами, громадськими організаціями та ініціативними групами ВПО стала фактично новим, потужним, але неформальним інструментом громадської участі. Влада має інституціоналізувати цю співпрацю.
Прозорість у критичних сферах: Максимальна відкритість інформації про гуманітарну допомогу, використання резервного фонду, відновлювальні роботи та закупівлі, що не є військовою таємницею.
Залучення до планування відновлення: Створення відкритих робочих груп, які включають представників громади, для розробки Планів відновлення та розвитку (Recovery Plans).
Якісний зворотний зв'язок: Недостатньо просто провести опитування. Влада має чітко пояснювати, як саме була врахована думка громади або чому пропозиції були відхилені (наприклад, через брак фінансування чи безпекові міркування).
Замість висновку: Запорука повоєнного успіху
Відсутність виборів не звільняє владу від відповідальності перед громадою. Навпаки, це вимагає підвищеного рівня самоконтролю та підзвітності.
Сьогодні думка громади – це не просто демократична вимога, це критичний чинник виживання та швидкого відновлення. Лише спільні рішення, прийняті на основі діалогу, можуть забезпечити єдність, необхідну для перемоги та повоєнного успіху України.
Виклики воєнного часу вимагають від місцевої влади перетворити вимушену відсутність виборів на добровільний і максимально ефективний механізм постійної консультації з громадою.
Пам'ять та ідентичність:
Дерусифікація/Деколонізація: Петиції щодо перейменування вулиць, знесення радянських/імперських пам'ятників (наприклад, у Києві, Полтаві, Ужгороді та інших містах).
Вшанування Героїв: Створення меморіалів, встановлення пам'ятних знаків чи флагштоків на честь загиблих захисників.
Соціальні питання:
Створення притулків для бездомних тварин (наприклад, у Лебедині).
Рішення проблем із водопостачанням у прифронтових або постраждалих районах.
Єдина система місцевих петицій (e-dem): Багато громад, від великих міст до невеликих ТГ, використовують цю платформу для збору підписів.
Дія: Міністерство цифрової трансформації інтегрувало місцеві петиції у застосунок "Дія", що значно спрощує процес ідентифікації та подання звернень для членів громади.
Зниження бар'єрів: Деякі міста (наприклад, Миколаїв та Одеса) мають відносно низькі пороги для збору підписів (від 1000), що робить цей інструмент більш доступним і дієвим навіть в умовах, коли частина мешканців виїхала.
Приклад: У Полтаві була підтримана петиція з переліком об'єктів для дерусифікації. Міська рада її підтримала, ініціювавши відповідний алгоритм дій. Це свідчить про те, що навіть у чутливих питаннях влада змушена реагувати на консолідовану думку громади.
Електронні петиції та онлайн-опитування: Ці інструменти набули особливої актуальності. Вони дозволяють швидко зібрати думки навіть від тих мешканців, які виїхали, але планують повернутися.
Нова реальність: Співпраця з волонтерськими хабами, громадськими організаціями та ініціативними групами ВПО стала фактично новим, потужним, але неформальним інструментом громадської участі. Влада має інституціоналізувати цю співпрацю.
Ключові вимоги до місцевої влади зараз
Прозорість у критичних сферах: Максимальна відкритість інформації про гуманітарну допомогу, використання резервного фонду, відновлювальні роботи та закупівлі, що не є військовою таємницею.
Залучення до планування відновлення: Створення відкритих робочих груп, які включають представників громади, для розробки Планів відновлення та розвитку (Recovery Plans).
Якісний зворотний зв'язок: Недостатньо просто провести опитування. Влада має чітко пояснювати, як саме була врахована думка громади або чому пропозиції були відхилені (наприклад, через брак фінансування чи безпекові міркування).
Замість висновку: Запорука повоєнного успіху
Відсутність виборів не звільняє владу від відповідальності перед громадою. Навпаки, це вимагає підвищеного рівня самоконтролю та підзвітності.
Сьогодні думка громади – це не просто демократична вимога, це критичний чинник виживання та швидкого відновлення. Лише спільні рішення, прийняті на основі діалогу, можуть забезпечити єдність, необхідну для перемоги та повоєнного успіху України.
Виклики воєнного часу вимагають від місцевої влади перетворити вимушену відсутність виборів на добровільний і максимально ефективний механізм постійної консультації з громадою.
Пам'ять та ідентичність:
Дерусифікація/Деколонізація: Петиції щодо перейменування вулиць, знесення радянських/імперських пам'ятників (наприклад, у Києві, Полтаві, Ужгороді та інших містах).
Вшанування Героїв: Створення меморіалів, встановлення пам'ятних знаків чи флагштоків на честь загиблих захисників.
Соціальні питання:
Створення притулків для бездомних тварин (наприклад, у Лебедині).
Рішення проблем із водопостачанням у прифронтових або постраждалих районах.
Роль платформ
Єдина система місцевих петицій (e-dem): Багато громад, від великих міст до невеликих ТГ, використовують цю платформу для збору підписів.
Дія: Міністерство цифрової трансформації інтегрувало місцеві петиції у застосунок "Дія", що значно спрощує процес ідентифікації та подання звернень для членів громади.
Зниження бар'єрів: Деякі міста (наприклад, Миколаїв та Одеса) мають відносно низькі пороги для збору підписів (від 1000), що робить цей інструмент більш доступним і дієвим навіть в умовах, коли частина мешканців виїхала.
Приклад: У Полтаві була підтримана петиція з переліком об'єктів для дерусифікації. Міська рада її підтримала, ініціювавши відповідний алгоритм дій. Це свідчить про те, що навіть у чутливих питаннях влада змушена реагувати на консолідовану думку громади.
Немає коментарів:
Дописати коментар