По-друге - міста де збираються люди та проводять вільний час.
Транспорт в нашому житті в місті віднімає забагато часу й ресурсів (гроші). А під час пандемії несе загрозу здоров'ю. Чому? Бо більшість НЕ живе поблизу роботи чи місця навчання й витрачає від 25 до 100 хвилин щодня на трафік містом. Чому так сталось?
Бо звикли не виробляти логістику переміщення по місту, коли отримували житло. Добре, це було колись! Але чому сьогодні (вчора), коли купували помешкання за свої чи кредитні гроші, не зважали на відстань від роботи до дому?!
Одні кажуть брали за модель американців, яки мешкають за містом. Була така мода в кінці 40-х минулого сторіччі, коли будували для тамошніх фронтовиків заміські "таун-хауси". Оселялись в передмістях, а потім вбачали що нема там ніякої інфраструктури. Тому й ціни були помірковані. За 70 років з'явився зворотний рух. Сьогодні молодь в передмістях американських міст майже не оселяється.
А чому в радянських містах будували "спальники" у чорта на калічках? Бо в чистому полі було легше організувати прокладання теплотрас та каналізації. Так й з'явились помешкання на одному березі річки в місті, а фабрики та інститути на іншому (Дніпро, Київ). Ну а коли в міста "понаїхали" нові мешканці 20-15 років тому, вони обирали помешкання за ціною здебільшого. Так й катаються з дітьми та сумками їжі з одного берега до іншого мостами.
Зізнайтесь - хто обирав помешкання біля роботи?
Ну а крім автобусів малої місткості що нового з'явилось з транспорту у містах? Тисячі приватних авто.
Отож! Трафік в більшості міст в час "пік" майже весь стоїть в корках. Яки ми самі створили на вулицях, які не пристосовані до тієї кількості авто.
Чули щось про велодоріжки? У Львові, Івано-франківську, Харкові декілька десятків км було облаштовано. Але для повноцінної альтернативи руху людей це мало. В Миколаєві були спроби почати розробку сучасної дорожньої веломережі, але ... депутати міськради вирішили "запускати" тролейбусні маршрути до "спальних" мікрорайонів. Освоїли кошти, а тролейбуси по нових маршрутах - ніц!
Дозвілля мало не буває
Концепція третього місця (не дім й не робота) найбільш розвинута в сучасному місті. В українських містах воно є. Що це? Кінотеатри, бібліотеки та коворкінги, фітнес-зали, ресторани, дансинги, ТРЦ та театри, філармонії. Тобто місця, де скупчуються люди під час дозвілля. Карантин припинив їх роботу. І ми всі зрозуміли як важливо мати таке місце в житті. Буде дуже розумно, якщо місцеві депутати, та виконкоми звернуть увагу на розвиток дозвілля громадян, їх осучаснення. Більшість змогли організувати комунікації зі своїми постійними користувачами в он-лайн форматі. А щодо нових продуктів?
Чесно кажучи - не багато!
Корисно було що з'явилось онлайн навчальних курсів, та вебінарів й тисячі українців навчались щодня під час самоізоляції. Але треба тепер ті знання скерувати на покращення умов проживання в містах. Зайвих видів дозвілля не буває.
До праці.
В.Головченко.
Немає коментарів: