Місто навколо університету виживе

Едвард Глейзер (Edward Glaeser) — відомий американський економіст та професор Гарвардського університету, який детально досліджує академічний світ через prismу економіки агломерацій (agglomeration economics).

За Глейзером, головний актив будь-якого міста у XXI столітті — це людський капітал: освічені, креативні та підприємливі люди. Університети виступають магнітами, які приваблюють розумну молодь з усього світу. Вирішальний момент полягає в тому, що після завершення навчання значна частина випускників залишається жити й працювати в регіоні навколо кампусу, створюючи нові компанії та робочі місця (яскравий приклад — Бостон із Гарвардом та MIT, або Силіконова долина зі Стенфордом).

Глейзер спирається на класичну ідею Альфреда Маршалла про те, що коли розумні люди збираються разом, «таємниці ремесла перестають бути таємницями — вони витають у повітрі». Попри розвиток інтернету, найінноваційніші ідеї народжуються під час особистого спілкування: на кафедрах, у лабораторіях, кав'ярнях біля кампусу чи під час випадкових зустрічей у коридорах. Наявність потужного університету формує ринок, де роботодавці знаходять вузькоспеціалізовані таланти, а фахівці легко долучаються до перспективних проєктів.

Миколаїв має наповнити цю теорію власним прикладом. Місцеві виші — це не просто освітні інституції, а базові просторові «якірні підприємства» (anchor institutions), які формують економічний каркас сучасного регіону. А можливо, цим якорем має стати один потужний університет.

Не варто очікувати готового рішення з Києва. Воно з високою ймовірністю буде нераціональним і скоріше політичним — у стилі адміністративного об'єднання вишів 2024 року.

За час війни Миколаїв виборов свою теперішню спеціалізацію: він став базою для вдалого втілення міжнародних проєктів із відбудови, реновації та реабілітації, а також майданчиком для підготовки фахівців для поствоєнної економіки (гуманітарне розмінування, фізична та психологічна реабілітація, сучасне будівництво, інновації у землеробстві).

Цей унікальний досвід сьогодні варто підсилити через консолідацію ресурсів. Логічним кроком виглядає злиття освітніх закладів у єдиний міський навчально-науковий центр, який би фахово спеціалізувався на викликах поствоєнного життя.

Та виникає запитання: хто з міських управлінців здатен «потягнути» таку установу?

Це точно має бути молода й динамічна людина, адже реалізація подібного задуму вимагає сили-силенної енергії, а не лише академічних регалій. Головне — це здатність до суголосної дії задля відновлення міста для людей, що й слугуватиме тим самим майбутнім «магнітом».

В.Головченко,

 викладацький досвід 31 рік

Факти для роздумів

У працях Едварда Глейзера (зокрема у книгах «Триумф міста» та «Survival of the City») наведено низку конкретних прикладів того, як університети та пов’язані з ними медичні центри (сектор Meds and Eds) перетворили занепадаючі промислові регіони на осередки нової економіки.

Бостон (Массачусетс) — класичний приклад реінкарнації

Бостон був великим центром морської торгівлі, текстильної промисловості та машинобудування, але в середині XX століття опинився у глибокій кризі через закриття заводів і відтік населення.

Як місто урятували університети? Наявність Гарварду та MIT (Массачусетського технологічного інституту) трансформувала Бостон. Навколо них виникла знаменита «Траса 128» (Route 128), а пізніше району Кендалл-Сквер (Kendall Square) — один із найпотужніших у світі кластерів біотехнологій, IT та штучного інтелекту.


Висновок Глейзера: Бостон вижив і став одним із найбагатших міст США не через старі фабрики, а тому, що виші десятиліттями приваблювали талантів зі всього світу, які створювали нові галузі.

 
2. Піттсбург (Пенсільванія) — від «сталевої столиці» до наукового хабу

Піттсбург постраждав від колапсу американської металургії у 1970–1980-х роках більше за інші міста «Іржавого поясу», втративши десятки тисяч робочих місць.

Як урятували університети: Двома головними опорами міста стали Університет Карнегі-Меллон (CMU) та Університет Піттсбурга (Pitt) разом із його величезною медичною мережею UPMC.

Висновок Глейзера: CMU став світовим лідером у галузі робототехніки та комп'ютерних наук, що привабило туди офіси Google, Uber та автономного транспорту. Піттсбург не перетворився на «місто-привид» (як сусідній Детройт), оскільки університети переорієнтували його з виробництва сталі на «виробництво знань».

3. Сент-Луїс (Міссурі) — медицина та біотехнології

Після виведення великих традиційних промислових підприємств Сент-Луїс зіткнувся із суттєвим відтоком населення.

Як урятували університети: Вашингтонський університет у Сент-Луїсі (Washington University in St. Louis) за підтримки приватного капіталу інвестував мільярди доларів у медичні дослідження, генетику та біотехнологічний інноваційний округ Cortex.

Висновок Глейзера: Академічна медицина та наукові гранти зробили університет найбільшим роботодавцем міста, що забезпечило його стійкість під час рецесій.