Політичний паразитизм на втомі: як нардепи грають у «мир» в унісон із Кремлем

У той час як українські громади щодня долають наслідки ворожих обстрілів, витягують на собі забезпечення фронту та тримають тил, у стінах Верховної Ради спостерігається тривожний тренд. Окремі народні депутати України, забувши про свої прямі обов’язки — законотворчість, підтримку армії та захист державних інтересів, — масово кинулися у соцмережі та медіа з вірусними месіджами про «мир за будь-яку ціну», «справедливість для втомлених» і «необхідність компромісів».


Під привабливим соусом «турботи про пересічного українця» ховається небезпечне явище. У класичній геополітиці для таких діячів давно є чітка назва — «корисні ідіоти».

Спекуляція на болю громади

Втома від тривалої війни — це реальність, а не вигадка. Люди на місцях виснажені постійними тривогами, втратами майна, зростанням цін та невизначеністю. Проте замість того, щоб у парламенті шукати рішення для підтримки економіки регіонів чи зміцнення оборони, деякі нардепи вирішили конвертувати цей суспільний біль у власні політичні дивіденди.

Вони пропонують виснаженим людям солодкі й прості ілюзії: «досить воювати», «закінчимо все завтра», «треба просто сісти за стіл». Це класичний передвиборчий популізм, який не має жодного стосунку до реального захисту народних інтересів. Тому звертати на нього увагу - не варто!

Як це діє на тил: реакція українців

Ефект хронічної втоми цивільного населення робить суспільство чутливим до подібних маніпуляцій, викликаючи кілька резонансних реакцій. Спробуємо визначити цих людей.

Частина знесилених людей у стані постійного стресу сприймає заяви людей із депутатськими значками як «світло в кінці тунелю». Виникає небезпечна ілюзія, ніби мир залежить лише від нашого бажання «перестати стріляти», а не від намірів ворога знищити Україну. І це - небезпечно, бо ілюзії не можуть підтримати мобілізацію.

Вони качають гнів на фронті та в родинах воїнів. Для захисників та їхніх сімей подібні пасажі від тилових політиків звучать як пряме знецінення складених жертв. Заклики до капітуляції від людей у дорогих костюмах викликають обурення і відчуття підстави з боку тих, хто мав би бути надійним тилом.

Зневіра в державних інституціях з’являється. Коли народні обранці замість вирішення нагальних проблем регіонів займаються розганянням зневіри, це підриває довіру до парламенту загалом, сіючи апатію та розкол у громадах.

А є ще "відставання" у євроінтеграційних законопроектів, які очікують партнери з ЄС.

Резонанс із пропагандою ворога

Найбільша небезпека полягає в тому, що тези вітчизняних «борців за мир» повністю збігаються з методичками російських ІПСО. Їх когнітивна зброя "тримається" на внутрішніх чварах українців. Мета Кремля — зламати опір України зсередини, посіяти паніку та розчарування. Коли народний депутат повторює риторику про «марність опору», він безкоштовно виконує за ворожу розвідку її найважчу роботу.


Більше того, це дає хибний сигнал нашим міжнародним партнерам: якщо самі українські законодавці кажуть про зневіру й готовність до поступок, то навіщо НАТО, зброя та фінансова допомога для України?

Замість висновку

Різниця між свідомим зрадником і «корисним ідіотом» — лише у наявності прямих вказівок із Москви. Але наслідки їхньої діяльності однаково руйнівні для держави.


Бути народним депутатом під час повномасштабної війни — це не про право збирати «лайки» на людській біді та сіяти зневіру. Це про відповідальність і важку щоденну працю. І суспільство у кожному регіоні має чітко розуміти: той, хто замість допомоги фронту розганяє капітулянтські настрої, підігрує ворогу.

Зверніть увагу що тепер говорять нардепи з вашого міста. Запропонуйте їм змінити рід заняття, як втомились.

В.Ніколаєв.