Проблеми кадрів -- проблема недосконалих відносин

Все частіше можна почути від земляків про проблеми з кадрами. Війна вплинула, та й економічна ситуація. Сьогодні ми спитали про обставини ринку праці та поради з пошуку роботи у Миколаєві експертку. Наша співрозмовниця Наталія Кутняк - HR, бізнес-тренерка, кар’єрна консультантка.

Що відбувається на місцевому ринку праці? Чи можна знайти роботу?

Так, роботу в Миколаєві можна знайти. Але я б не сказала, що сьогодні легко знайти саме ту роботу, яку людина хоче.

Миколаївський ринок праці зараз дуже контрастний. З одного

боку, вакансії є. За даними Миколаївської філії служби зайнятості, за січень-серпень 2026 року в місті було зареєстровано 3413 вакансій, із яких 1457 уже укомплектували. За цей же період служба зайнятості працевлаштувала 2250 людей.

За даними robota.ua, у II кварталі 2026 року в Миколаївській області було опубліковано 6660 вакансій - це близько 2% усіх вакансій на платформі. При цьому Південь у цілому показав зростання кількості вакансій на 20% порівняно з I кварталом 2026 року.

Але є важливий нюанс: вакансія ≠ автоматично доступне робоче місце для конкретного кандидата.

Наприклад, у Миколаєві дуже добре видно дефіцит робітничих кадрів. На robota.ua зараз у категорії робочих спеціальностей було понад 270 вакансій, а загалом за широким запитом “робочі” - понад 600.

Найбільш затребувані - водії, виробничі робітники, продавці, бухгалтери, кухарі. Загальноукраїнська статистика robota.ua за II квартал показує аналогічну картину. Тобто я б сказала, що ринок не стільки “порожній”, скільки структурно незбалансований.

Є люди, які шукають офісну роботу з окладом 20-30-40 тисяч, і одночасно є роботодавці, які не можуть знайти електрика, водія, зварювальника, механіка чи кваліфікованого робітника.

Це підтверджує і Державна служба зайнятості, вона прямо говорить про структурне безробіття - коли вакансії є, але навички людей не відповідають потребам роботодавців.

Станом на вересень 2026 року медіанна зарплата у вакансіях Миколаєва - близько 25,5–26 тис. грн.

Якщо казати за загальну ситуацію на ринку праці, то головна проблема зараз - не відсутність вакансій, а співвідношення вакансія-зарплата-кваліфікація-умови праці. Особливо це помітно у Миколаєві, де зарплатні очікування частини фахівців уже орієнтуються на загальноукраїнський або київський ринок, а місцевий бізнес не завжди може ці очікування забезпечити.

Чому саме ці фахівці тепер найбажаніші для роботодавців?

Тут я б не називала лише конкретні професії. Хочу пояснити причину. Сьогодні роботодавцю потрібна не просто людина з дипломом, а людина, яка може виконувати конкретну функцію.


Війна дуже змінила структуру попиту. Частина чоловіків вибула з традиційного ринку праці, частина виїхала, частина мобілізована. Одночасно зросли потреби у виробництві, логістиці, будівництві, відновленні інфраструктури, медицині.

Тому дефіцит особливо відчувається там, де потрібні практичні професійні навички.

Державна служба зайнятості серед професій із найбільшим дефіцитом називає водіїв, електромонтерів, слюсарів, операторів верстатів, токарів, столярів, зварників, машиністів екскаватора, автослюсарів, кухарів та пекарів.


І зараз можна спостерігати тенденції переходу українського бізнесу від моделі “знайдемо готового ідеального кандидата” до моделі “знайдемо людину з потенціалом і навчимо”.


Ринок поступово повертає цінність робітничим і прикладним професіям. Ми довгий час говорили молоді: вчися в університеті, отримуй офісну професію. А зараз ринок показує, що хороший електрик, зварювальник, механік, водій чи оператор обладнання може бути для бізнесу значно дефіцитнішим ресурсом, ніж офісний спеціаліст. Але офісних спеціалістів також не вистачає для вузьких високопрофесійних галузей, наприклад, таких, як будівництво або електротехнічне спрямування.

Молодь шукає першу роботу: чи є в них шанси?

Шанси є, але молодій людині сьогодні потрібно конкурувати не дипломом, а потенціалом і готовністю швидко навчатися.

У II кварталі 2026 року кандидати віком 18-25 років становили приблизно 32% активних шукачів на robota.ua. Тобто молодь є значною частиною ринку, незважаючи на те, що багато хто з них виїхав або може ще виїхати з країни.

Але проблема в іншому.

Молоді люди часто хочуть одразу потрапити у вузьку популярну професію. Наприклад, маркетинг, SMM, IT, дизайн - і там конкуренція може бути значно вищою.

При цьому роботодавцям дуже потрібні люди у виробництві, логістиці, транспорті, технічних професіях, як вже казала.

Також, варто розуміти, що перша робота - це інструмент отримання досвіду, і розуміння що мені подобається робити, що виходить найкраще. І ще одна дуже важлива річ: досвід - це не тільки офіційна робота. На співбесіді часто є відповіді: “У мене не було ще досвіду за спеціальністю” або на консультацію звертаються з запитом розробки резюме й не знають, що вказати в графі “Досвід”. Проєкти в університеті, волонтерство, студентські організації, стажування, фріланс, організація заходів - усе це можна перетворити на компетенції в резюме.

Ще рекомендую моніторити пропозицію роботодавців за бажаною спеціальністю й розуміти вилку оплат праці. Завищені фінансові очікування без фактичного досвіду роботи не приведуть до бажаних результатів.

Скільки, на ваш погляд, “фейкових” вакансій?

Я б не стала називати конкретний відсоток, тому що в Україні немає достатньо надійної статистики саме щодо fake або ghost vacancies.


І тут важливо розділити фейкову вакансію та вакансію, яка просто довго не закривається.


Є так звані ghost jobs — вакансії, які формально опубліковані, але роботодавець фактично не готовий зараз наймати людину. Причиною може бути заморожений бюджет, формування кадрового резерву, внутрішня пауза в наймі або просто те, що вакансію забули закрити. Також, в наших реаліях, ще однією з причин, що вакансія висить довгий час, може бути відсутність бажаних спеціалістів в потрібній кількості або невідповідність умов.


На мою думку, проблема існує, але я б не називала її головною проблемою українського ринку праці. Значно частіше кандидати стикаються не з повністю вигаданою вакансією, а з вакансією, де роботодавець ще не визначився, змінив бюджет, уже має внутрішнього кандидата або дуже завищив вимоги.


Якщо казати саме за фейкові вакансії, або краще їх назвати як пропозиції від неблагонадійних бізнесів, то вони мають певні ознаки:

• незрозуміла компанія або відсутня інформація про неї;

• однаковий текст від різних людей у соц.мережах або від різних організацій й ФОП на сайтах пошуку;

• етапи відбору: напиши швидше маємо лише 1 місце - надішли фото й дані паспорта для оформлення - купи для роботи….;

• опис містить величезний список вимог без конкретних задач або просто за деталями звертайся й посилання ніби на телеграм, але яке має масу літер й символів;

• дуже “солодкі” фінансові пропозиції за легку роботу без досвіду.

Чи варто самому моніторити вакансії та ходити на співбесіди, чи краще доручити це агентам?

Кар'єрний консультант і рекрутер - це різні ролі. Рекрутер шукає людину під конкретну вакансію. Кар'єрний консультант допомагає людині зрозуміти, яку роботу їй взагалі варто шукати і як себе на ринку позиціонувати.

Але я все ж таки за самостійний пошук. Він потрібен тому, що людина найкраще знає, де вона хоче працювати.

Я б використовувала три канали для пошуку роботи:

1. Самостійний пошук

Work.ua, robota.ua, LinkedIn, сайти компаній, професійні Telegram канали.

2. Прямий вихід на роботодавця

Особливо для фахівців середньої та високої кваліфікації. Якщо людина бачить компанію, де хоче працювати, необов'язково чекати, поки там з'явиться вакансія. Але в цьому випадку треба обов'язково додавати супровідний-мотиваційний лист до резюме.

3. Рекрутери / агентства з рекрутингу

Мають широкий спектр клієнтів, можуть запропонувати актуальну вакансію або мати вас в резерві, й як буде цікава пропозиція - повернутися до вас.

Також, як кажуть консультанти: “Пошук роботи - також робота”, тому цьому треба приділяти час й увагу, складати резюме, готуватись до співбесід,....Викласти просто “резюме-візитку”, що пропонується на job сайтах, це замало. Рекрутери зазвичай не звертають на них увагу бо вони не розкривають вас як спеціаліста.

Чи спостерігається на ринку праці “заміна” жінками чоловічих ще вчора посад?

Так, і це одна з найцікавіших трансформацій українського ринку праці. Жінки поступово заходять у професії, де раніше їх було дуже мало, тому що роботодавцям просто фізично не вистачає людей.

Як вже казала раніше, Державна служба зайнятості говорить, що роботодавцям не вистачає будівельників, електриків, зварювальників, механіків та водіїв, а жінки дедалі частіше готові навчатися цим професіям.

Є й конкретний показник. У програмі KSE ProfTech, яка навчає технічних професій, третина слухачів - жінки. В Миколаєві також є курси перекваліфікації. Знаю, що були курси на водіння транспортних засобів, автослюсарки й інші.

І це стосується не тільки робітничих професій. Жінки заходять у логістику, транспорт, виробництво, технічні спеціальності, управління. Але важливо: це ще не означає, що гендерні бар'єри зникли. Трансформація відбувається, але вона ще далеко не завершена. Ось, до речі, приклад перенавчання жінок.

Які сезонні вакансії ще залишаються на місцевому ринку праці?

Оскільки інтерв'ю відбувається наприкінці вересня, я б не говорила тільки про класичну літню сезонність.

У Миколаєві зараз я б виділила кілька напрямів

1. Аграрний сектор

Миколаївщина - аграрний регіон, тому восени зберігається потреба в працівниках, пов'язаних зі збором, сортуванням, пакуванням, зберіганням та транспортуванням продукції.

2. Торгівля

Попереду осінньо-зимовий період і святковий сезон, тому традиційно зростає потреба у продавцях, касирах, консультантах, працівниках складу та кур'єрах.

3. Будівництво та відновлення

Це вже не зовсім “сезонна” категорія, а радше сфера з підвищеним попитом, але осінній період усе ще підтримує зайнятість у будівельних та ремонтних роботах.


Якщо підводити підсумки , я б сказала, що український і миколаївський ринки праці зараз переживають не стільки кризу відсутності роботи, скільки кризу невідповідності. Вакансії є, але не завжди там, де люди їх шукають, і не завжди за ту зарплату, яку люди очікують.

Для роботодавця проблема - знайти людину. Для кандидата проблема - знайти роботу, яка відповідає його кваліфікації, очікуванням і життєвій ситуації.

Тому найбільше виграють ті кандидати, які готові не тільки шукати вакансію під свій попередній досвід, а й адаптувати свої навички до того, що реально потрібно ринку. Саме тому зараз так швидко росте значення перекваліфікації, короткого професійного навчання і перенесення навичок з однієї сфери в іншу. А роботодавцям треба бути більш відкритими до нового досвіду роботи з людьми, які пройшли перекваліфікацію й поки без “яскравих” практичних навичок, ветеранами, особами з інвалідністю. Бути готовими змінювати бачення ролей й обов'язків.