У Миколаєві проведуть фестиваль сучасної фотографії

Фото: Альона Буря

У Миколаєві 3–5 липня 2026 року вперше відбудеться MYPH Photo Festival — триденний фестиваль сучасної фотографії.

Подію організовує незалежна школа концептуальної та артфотографії MYPH (Mykolayiv Young Photography). Вона об’єднає сучасну українську фотографію, освітні заходи й виставкові проєкти.

Проєкт отримав підтримку в межах Фонду стійкості (Resilience Fund) від Goethe-Institut в Україні.

Виставка робіт батька та сина - патріотів

3 липня о 14:00 Миколаївський обласний краєзнавчий музей запрошує на відкриття виставки «Два Маркитана», присвяченої творчості двох митців – Віталія Митрофановича Маркитана та його сина Олексія Віталійовича Маркитана.


Це виставка-діалог двох поколінь, двох творчих світів, об'єднаних спільним корінням, любов’ю до України та високою мистецькою культурою.

Чому журналістські розслідування не стають запобіжником, а лише піднімають корупційні тарифи

Кожна нова гучна публікація про схеми, закупівлі чи статки чиновників викликає в суспільстві звичний алгоритм реакцій: спочатку спалах гніву у соціальних мережах, потім — очікування негайних посадок, і зрештою... тиша. Ми звикли сприймати розслідувальну журналістику як автоматичний санітарний інструмент, здатний очистити простір від корупції. Але в реаліях деформованої системи цей інструмент дедалі частіше «холостить», ба більше — стає мимовільним драйвером специфічної тіньової економіки.


Чому розслідування — це лише діагноз, а не ліки, і як світло медійного ліхтаря капіталізується корумпованими силовиками? Розбираємося в архітектурі процесу.

Сурогатний ліфт: Чому українська корупція живиться провінційними амбіціями

Усі тридцять з лишком років незалежності ми звикли дивитися на корупцію через оптику кримінального кодексу або моралізаторства. Нам малюють портрет корупціонера як абсолютного зла — такого собі ситого, цинічного чиновника з золотим унітазом, який просто народився без совісті.
Але якщо вийти з кабінетів і роками спостерігати за реальними кримінальними провадженнями, судовими засіданнями та історіями успіху в українських реаліях, картина виявляється куди драматичнішою.
Правда у тому, що головне паливо української корупції — це не вроджена жадоба. Це дикий, голодний і абсолютно зрозумілий людський амбіціонізм, який натрапив на залізобетонну стіну суспільних інститутів. Головне джерело корупції в Україні — це непрацюючі соціальні ліфти та колосальне, випалююче бажання хлопців і дівчат із периферії вирватися з бідності й опинитися в еліті суспільства.

Знищення української культурної інфраструктури

За час повномасштабної війни понад 2,5 тисячі об'єктів культурної інфраструктури пошкоджено росіянами. 

Ворог цілеспрямовано б'є по українській ідентичності. Загалом зруйновано або пошкоджено 1 783 пам'ятки культурної спадщини (з них 161 — національного значення) та 2 540 об'єктів культурної інфраструктури.

Політехнічний оксюморон: гуманітарії рятують інженерні виші

Яким є теперішній освітній канон української школи в добу технологічного хаосу та виснаження?

Сучасні освітні дискусії в Україні дедалі частіше нагадують спробу відновити фасад будинку, фундамент якого давно змінився. Ми ведемо палкі суперечки навколо того, чи зобов'язаний кожен випускник здавати математику, ідеалізуємо жорсткі радянські лекала інженерної підготовки, проте вперто ігноруємо дві фундаментальні реальності: ринок праці вже давно здійснив гуманітарну революцію, а впроваджувати будь-які канони майбутнього доведеться кадровому корпусу, який фізично перебуває у глибокому виснаженні.

Сама українська вища освіта — на рівні інстинкту виживання — вже давно дала відповідь прихильникам радянського інженерного культу. Останні два десятиліття ми спостерігаємо картину, яка б у радянського професора викликала когнітивний дисонанс: у стінах колишніх суворих технічних університетів від Одеси до Чернігова майбутні журналісти вчать теорію медіа, а маркетологи шліфують SMM-стратегії.

Синдикат смерті та футуризму: як Вольф Гамбург у Миколаєві починав конструювати радянські міфи

У Миколаєві Валерій Горожанин (Вольф Гамбург) служив у 1920–1921 роках і відіграв одну з ключових ролей у становленні радянських репресивних органів у регіоні. Саме тут він проявив себе як жорстокий та винахідливий чекіст.

Цього товариша літераторів згадує в новому романі Оксана Забужко. Маяковський сто років тому присвятив свою оду "Солдат Дзержинського".

Концепція «демона» Розстріляного відродження: Забужко послідовно руйнує радянський міф про те, що українські митці 1920-х років (Хвильовий, Курбас, Підмогильний) «просто помилилися» або «самі прийшли до кризи». Вона показує, що за кожним із них стояв конкретний, інтелектуальний і безжальний куратор-чекіст.  

Аншлаг під сиренами, або чому воєнна оперета — це не «канкан на руїнах», а терапія сенсів

Поки теоретики від культури у затишних європейських резиденціях розлого розмірковують про «неможливість поезії після катастроф», українські театри тріщать по швах. Подивіться на афіші тилових та прифронтових міст. Аншлаги на гастрольних антрепризах, викуплені за тижні квитки на вистави стаціонарних колективів. 

Блогери та арткритики влаштовують справжні гладіаторські бої в соцмережах навколо кожної нової вистави Максима Голенка чи Івана Уривського. Театр сьогодні остаточно затьмарив телевізійні серіали, бо тут — жива емоція, тут кров, піт, нерв і безпосередній діалог із глядачем.

Але в чому парадокс? Ми навчилися заповнювати зали, проте досі боїмося дати суспільству масштабне, легке за формою, але глибоке за сенсами музичне осмислення нашої теперішньої реальності. Коли заходить мова про виставу про війну «тут і зараз», режисери зазвичай обирають важку психологічну драму або документальний театр. Спроба ж заговорити про створення воєнної оперети досі викликає у снобів передбачуване шипіння: «Оперета під час війни? Канкан на руїнах? Не на часі!».

Чому Вашингтон 100 років помиляється стосовно України

Проте сліпота притаманна не лише європейським кінофестивалям. Сьогодні ми спостерігаємо, як адміністрація 47-го президента США намагається вибудувати помилкову стратегію перемовин із Кремлем, наступаючи на ті самі граблі, що й її попередники. Прагнення американських стратегів застосувати суто бізнес-підхід — «домовитися посередині», запропонувати «заморозку по лінії фронту» в обмін на економічні чи територіальні поступки — свідчить про повне нерозуміння екзистенційної природи цієї війни.

Корінь цієї помилки криється у самій природі американської советології, яка формувалася щонайменше останнє століття:

Освіта без валідолу: як перестати панікувати та дати дитині якісні знання

Постійний інформаційний шум навколо недоліків шкільної програми, друкарських помилок у підручниках та чергових організаційних експериментів в освіті часто викликає у батьків почуття безпорадності. Скільки себе пам'ятаю, освітянською галуззю не всі були задоволені. Соцмережі гудуть від обурення, батьківські чати нагадують поле бою, а в результаті — лише виснажені нерви дорослих і залякані діти. 

Як вийти з цього замкненого кола «реактивного обурення» та почати проактивно будувати майбутнє своєї дитини? Спробуймо розібратися спокійно та без зайвих емоцій.

Зночі і до ранку добрі українські дрони гуляють по москві та області

Завітали до московського НПЗ, наливну станцію "Солнєчногорская" у Дурикіно, а також на заводі мікроелектроніки "Ангстрем" у Зеленограді.


Місцеві репортери повідомляють про влучання руснявої ППО по будинках.

Як українці флагмана ЧФ вполювали дізнається весь світ

Символічно, що сьогодні 13 травня у День Чорноморського флоту Росії у Києві у GDIP Media Center відбулася презентація англомовного видання АДЕФ-Книга про знищення флагмана ЧФ РФ - «Полювання за крейсером «Москва» авторства Чудновець Олександр та Andrey Bulavin із передмовами екс-Головкома Валерія Залужного та контр-адмірала ВМС США у відставці Марка Монтгомері. Написав відомий український журналіст Артем Шевченко, діючий військовослужбовець. 

Епоха порожніх оболонок: як 100 років імітації гальмують Україну

Чому польські чи чеські реформи дали видимий результат за десятиліття, а ми десятиліттями «біжимо на місці»? Відповідь криється в симулякрах — явищах, які мають вигляд справжніх, але позбавлені внутрішньої суті.

Поняття «симулякра», введене Жаном Бодріяром, є фундаментальним для розуміння сучасної епохи, де копія стає важливішою за оригінал, а знак — вагомішим за реальність.

Протягом останнього століття мешканець України живе в оточенні декорацій.

Політичний симулякр: Від «Рад» до «партій»

Режим тиші розпочався

9, 10 та 11 травня має діяти режим тиші між Україною та РФ. Росія погодилась провести обмін військовополонених 1000 на 1000. Зеленський підписав указ, яким «дозволив» парад у Москві і виключив Красну площу із цілей для української зброї.

Уражено малий ракетний корабель та склади на Каспійський базі флоту ворога

В ніч на 7 травня 2026 року підрозділи Сил оборони України завдали уражень по низці важливих об’єктів російських окупантів.
У районі пункту базування “Каспийск” (Каспійськ, Республіка Дагестан, рф) уражено багатоцільовий малий ракетний корабель проекту 22800 “Каракурт”, який, зокрема, має можливості для запуску крилатих ракет "Калібр". Ступінь пошкоджень уточнюється.

Українські науковці шукають можливості євроінтеграції

Команда Національного фонду досліджень України провела захід із поширення інформації «Грантові можливості Національного фонду досліджень України та інструменти підтримки в рамках Програми “Горизонт Європа”» у місті Полтаві.

Дводенна подія об’єднала представників закладів вищої освіти, наукових установ, малого та середнього бізнесу, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій та всіх, хто цікавиться грантовими можливостями від держави і Європейського Союзу.

Цифрова стратегія деколонізації бізнесу

Візьму на себе ініціативу запропонувати цифрову стратегію деколонізації бізнесу. Вже давно час. 

Ще у березні 2014 на моє запитання: чому державний Ощадбанк використовує ворожий антивірус на всіх ПК щодня, правління відповідало щось мало малозрозуміле.

Що робити, щоб обірвати "пуповину" підприємців з культурою ведення бізнесу в Московії? Тепер, здається вчасно!

1. Кібергігієна та технологічна незалежність.

Справа «ПУМИ»: Як у Львові створили прото-ПК, який «розчинився» у міністерських коридорах

У Львівській політехніці презентували книгу-дослідження відомої журналістки Тетяни Вергелес та доктора технічних наук Романа Дунця. Це історія про одну інтригу майже «білу пляму» української кібернетики — першу унікальну навчальну ЕОМ «ПУМА», що стала символом втрачених можливостей та неймовірного інженерного драйву 70-х.

Технологічний прорив: ЕОМ третього покоління

50 років тому, коли персональні комп’ютери здавалися науковою фантастикою, на кафедрі ЕОМ Львівської політехніки під керівництвом Ігоря Вишенчука та за ініціативи Бенціона Швецького сталося технічне диво. Була створена «ПУМА-1» (Політехнічна учбова машина) — універсальний інструмент, повністю реалізований на інтегральних мікросхемах.

Це був фактично «пращур» сучасного ПК, на якому кілька поколінь студентів вчилися програмувати, коли в інших вишах ще рахували на логарифмічних лінійках.

Тормоз євроінтеграції - реформа правничої освіти

Вчора закінчився І квартал 2026, в якому ми мали багато чого прийняти для євроінтеграції, але ні.

Серед іншого мав бути прийнятий закон про правничу освіту, в якому зокрема мало бути:


- інституційне розмежування підготовки правників і співробітників органів правопорядку,

Журналістика як модератор національного діалогу

П’ята річниця від початку повномасштабного вторгнення московії — це не просто календарна дата. Це точка зрілості для українського медіапростору. Якщо перші роки війни пройшли під знаком «інформаційного фронту» та виправданої мобілізаційної цензури, то сьогодні суспільне завдання журналістики трансформується: від трансляції надій ми переходимо до архітектури діалогу реальності.

Від монологу до багатокультурного діалогу

Головний виклик сучасності — криза довіри до єдиних офіційних джерел. Суспільство, втомлене від стерильних новин, шукає правди у всій її складності.

• Повернення стандартів: Журналістика має вийти з режиму «Єдиного марафону», повернувши в ефіри розмаїття думок. Об’єктивність сьогодні — це не зрада, а форма поваги до дорослого суспільства, яке здатне витримувати складні факти.