Хто вбив Устима Голоднюка?

Голоднюк Устим Володимирович – громадський активіст, учасник Евромайдану, Революції Гідності, активіст ВО «Свобода», боєць 1-ї, 19-ї, пізніше 38 сотні Самооборони Майдану. Вбитий пострілом снайпера в голову на Інститутській 20 лютого 2014.
Був захисником Майдану з листопада 2013. Коли 21 листопада Устим Голоднюк побачив перший репортаж про зрив підписання угоди з ЄС і студентський протест в центрі столиці, у нього стислися кулаки. Наступного дня він уже вирушив до Києва. Про це батько дізнався тільки тоді, коли Устим не приїхав на вихідні додому. Він намагався повернути сина, вмовляв його по телефону, але Устим твердо стояв на своєму: «Ти теж не питав батьків, коли в 1990 році голодував на Майдані в Києві».
Під час розгону в ніч на 30 листопада він стояв у першій лінії оборони і намагався не пустити Беркут на стелу. Разом з хлопцями Устим зробив коридор, яким з оточення Беркуту вийшли дівчата. Залишаючись на місці до останнього, він отримав поранення в голову. В результаті йому наклали 12 швів, але вдома він пробув недовго – вже 3 грудня знову був у строю.
18 лютого Устим разом зі своєю сотнею пішов на мирний протест в Маріїнський парк. Стояв у першому ряду оточення. Близько 14-­ї години в Маріїнці почалися напади тітушок і Беркуту, які діяли спільно.
О 20-­й 18 лютого почався штурм Майдану. Бої тривали до восьмої ранку наступного дня. 20 лютого мітингувальники пішли в наступ.

Хто вбив вчителя Бондарчука Сергія Михайловича?

Бондарчук Сергій Михайлович – громадсько-політичний діяч, голова Старокостянтинівської міської організації ВО«Свобода», член «Просвіти», активний учасник Євромайдану. Загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутськй від кулі снайпера, коли виносив поранених.
Народився 9 вересня 1961 року в с.Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області в сім'ї інтелігентів. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист, переможець міського та учасник обласного етапів конкурсу «Вчитель року-2013» у номінації «Фізика», координатор Всеукраїнського фізичного конкурсу «Левеня» у місті Старокостянтинові.
Сергій Бондарчук з перших днів Євромайдану брав активну участь в акціях протесту проти злочинної влади. Після побиття студентів 30 листопада 2013 року він організовував акції та мітинги у місті Старокостянтинові на підтримку Євромайдану, а також постійно їздив до Києва. Востаннє Сергій Михайлович поїхав на Майдан вранці 19 лютого 2014 року. Він був у першій Хмельницькій сотні «Свободи», яка розмістилась в приміщенні КМДА. Зранку 20 лютого 2014 року, коли на вулиці Інститутській знову почала литись кров українських патріотів, на передову йшли лише добровольці. Кожен із них усвідомлював, що стріляють звідусіль професійні снайпери. Знали, що з походу повернуться не всі. У кожного був вибір: залишитись охороняти КМДА чи йти на передову, виносити поранених.
Не маючи зброї, бронежилетів, вони пішли проти добре озброєних силовиків. Пішов на передову і Сергій Бондарчук. На Інститутській він разом зі всіма виносив з-під куль ворожих

Хто вбив Балюка Олександра Олександровича?

Балюк Олександр, учасник Революції Гідності, захисник Євромайдану. Помер від вогнепального поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів 20 лютого 2014 року. Зі слів очевидців, бувши тяжко пораненим, намагався врятувати життя іншому пораненому.
Народився 19 березня 1974 року у селі Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирської області в інтелігентній родині: батько – інженер, мати – економіст. Закінчив місцеву школу. З дитинства був спортивним, добрим і працьовитим. Їздив на заробітки за кордон, працював на будівництві.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності в Києві, де був активним учасником Революції Гідності. Входив до сотні «Самооборони Євромайдану». Стояв на охороні барикади біля будівлі Національної Музичної Академії України імені П.І. Чайковського по вулиці Городецького № 1.
20 лютого 2014 року загинув на вулиці Інститутській внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера влучила йому у грудну клітину, пошкодивши внутрішні органи. Зi слів очевидців, будучи тяжко пораненим, намагався врятувати життя iншого пораненого на вулиці Інститутській.
Рідні впізнали його тіло 28 лютого в морзі на Оранжерейній.

Хто вбив Черненка Андрія Миколайовича?

Черненко Андрій Миколайович, учасник Євромайдану та Революції Гідності. 18 лютого 2014 поранений в груди та доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні із проникливим вогнепальним пораненням грудної клітини.
Народився 9 грудня 1978 року у селі Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області. Дитинство пройшло в Черкасах. Проходив строкову службу в лавах Збройних сил України, служив у Мукачевому, де під час повені рятував мирних жителів.
З 2002 року проживав у Києві. За освітою – інженер-технолог, отримав ступінь магістра в Національному транспортному університеті.
Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування.
Дружина Андрія Олена у 2008-2012 роках працювала перекладачем в Посольстві України в Нідерландах. Андрій теж там працював. Тому, як живуть люди в Європі, бачив на власні очі. Він постійно говорив друзям і рідним: «Я бачив краще життя – без корупції, без злиднів, без свавілля влади – хочу, щоб і ми так жили. Коли Янукович відмовився від Євроінтеграції, Андрій, не роздумуючи, почав ходити на Народне Віче.

Хто вбив Шеремет Людмилу Олександрівну?

Шеремет Людмила, лікар-анестезіолог, активістка Евромайдану. Убита 19 лютого 2014 року автоматною чергою з будівлі Хмельницької СБУ.
19 лютого у Хмельницьку під СБУ був мітинг, і мирних мітингувальників хмельницькі сбу-шники розстріляли з автоматів. В той час жінка стала на коліна і благала, щоб не стріляти в людей, їй влучили у голову.
Шеремет Людмила Олександрівна народилася в місті Макіївка Донецької області. Своє життя присвятила мирній і найблагороднішій справі – лікуванню людей. Вона дарувала їм здоров'я, рятувала життя.
Коли розпочалися мітинги за євроінтеграцію, а пізніше за права та свободи, мало не щодня ходила на хмельниць

кий Майдан. З кожної пенсії віддавала гроші на підтримку мітингувальників, носила продукти. Казала: «Краще я зайвий раз не поїм, а дітям допоможу».

..У 2004 році була на київському Майдані. Мій син, якому тоді було 5, разом з усіма скандував: «Разом нас багато!..» Тоді моя нова шуба, як і частина теплих речей, перекочували на Майдан. 

Хто вбив Бойківа Володимира Васильовича?

Учасник Революції Гідності, останній раз телефонував дружині пізно ввечері 18 лютого 2014 з вулиці Грушевського. В ніч на 19 лютого отримав кульові поранення голови, хребта, печінки та селезінки.

Бойків Володимир Васильович народився у Львові в родині дивізійника СС «Галичина» Василя Бойківа. У 1943 Василь Бойків зголосився до дивізії «Галичина». Вишкіл проходив у Гайделяґері та Нойгаммері, був учасником бойової групи Баєрсдорфа. Зі званням старшого стрільця служив писарем у 12 сотні 29 полку. Василь Бойків воював під Бродами, де важкопораненим потрапив у полон.
Батько Володимира вижив у часи війни та сталінських репресій і постійно перебував під наглядом КДБ. Він виховував сина на таких засадах: Україна повинна бути незалежною, самостійною, – розповіла Наталя Бойків, дружина Володимира. Тому він так виховував і своїх трьох синів. «Пам’ятай, що ти українець», – таким напуттям Володимир Бойків щодня проводжав до школи свого молодшого сина. Це були його улюблені слова, згадує Наталя.

18-го лютого Володимир вирушив на Майдан. Я просила його того не робити, бо недавно він переніс інсульт, проте він сказав: «Наталко, я тут біля водометів, біля вулиці Грушевського, я тут повинен бути» – пригадує пані Наталя. І на цьому, а то було пізно ввечері, зв’язок обірвався.

Хто вбив Плеханова Олександра Вікторовича?

Плеханов Олександр Вікторович, активіст Євромайдану, студент архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури. Загинув на барикадах 18 лютого 2014 під час бойових дій на Майдані Незалежності в центрі Києва, коли силові спецпідрозділи отримали наказ штурмувати тих, хто вийшов на акції протесту проти злочинного режиму Януковича.
18 лютого 2014 року, близько 15.00 Сашко вийшов з дому. О 18.00 зателефонував додому і повідомив, що з ним все гаразд і через дві години він повернеться. Саме у цей час розгорталися найзапекліші бої у центрі Києва між повсталими людьми і силовими підрозділами бійців, підконтрольними владі. О 20.00 його мама сама подзвонила, але на дзвінок відповів волонтер, який саме у той момент виносив його з-під куль. Чоловік встиг сказати, що Сашко у важкому стані і що він несе його у Будинок Профспілок. Пізніше на місце подій прибули лікарі і відвезли смертельно пораненого до міської лікарні № 17, куди прибули його мама і сестра. Деякий час медики боролися за життя Сашка, але його поранення було несумісне з життям і врятувати його не вдалося.
Із спогадів очевидців: якось Сашко взяв шматок картону й написав на ньому 8 вимог Майдану, серед яких були: відставка Януковича, покарання силовиків, винних у розгоні мирних демонстрантів, та подальша євроінтеграція України. На саморобний плакат швидко звернули увагу інші активісти Євромайдану й перехожі. Навколо тих гасел на картонці зібралися люди й почали фотографувати. Наступного вечора українські ЗМІ опублікували вимоги учасників Євромайдану до влади, і вони виявилися слово в слово подібними до тих, які намалював Сашко на простому шматку картону.

Хто вбив Наумова Володимира Григоровича?

Тіло знайшли 18 лютого 2014 року, в  Київі вранці, на Трухановому острові. Загиблий мав хусточку Самооборони Майдану на шиї.

Наумов Володимир народився у с. Шевченко Добропільського району Донецької області в той самий день, що й колись народився Тарас Шевченко – 9 березня. Тому любив його твори і знав “Кобзар” напам’ять. Мешкав у м.Родинське, де працював у ЖЕКу водієм.
За власними переконаннями поїхав на своїй машині в Київ на барикади. Записався до Самооборони Майдану. Був викрадений тітушками і вбитий.
Смерть не розслідували, поховали тихо, без участі євромайданівців.
Наскільки я памятаю той день, Наумов був знайдений задушеним. Пишуть, що обставини смерті невідомі, а хтось вивчив ці обставини?

Хто вбив Кіщука Володимира Юрійовича?

Загинув в Києві під час сутичок між мітингувальниками та беркутівцями 18 лютого 2014. Беркутівець проломив йому голову в районі потилиці, а добив влучним пострілом снайпер з даху. Тіло виявили в Будинку офіцерів.
Володимир Юрійович Кіщук народився 22 лютого 1956 року в селі Новгород Розівського району Запорізької області в родині колишніх політв'язнів, репресованих радянською владою. Невдовзі після його народження родина переїхала на батьківщину матері у селище міського типу Димер Вишгородського району Київської області. Жили дуже бідно, тому деякий час Володимир виховувався в дитячому будинку.
У 1964 році пішов до другого класу Димерської восьмирічної школи. Закінчивши вісім класів, вступив до Київського СПТУ, де здобув професію зварювальника. Проходив службу в лавах радянської армії в Білорусії, в танкових військах.
На час трагічних подій в Києві 2013-2014 року Володимир Кіщук проживав в Димері Київської області, але допомагав повсталим, часто відвозив на Майдан ліки та продукти.
18 лютого зранку прибув до Києва, до 14:00 з ним був зв'язок, старша донька розмовляла з ним по телефону. Володимир передзвонив з Майдану і був дуже щасливий, бо відстоював права українського народу. Після цього на дзвінки не відповідав. Близько 19:00 родина дізналась про загибель Володимира.
Кримінальне провадження за фактом загибелі Кіщука Володимира Юрійовича 22 лютого 1956 року народження не відкрите. Який саме підрозділ «Беркуту» чергував тоді біля Верховної Ради і бив людей так, що вбивав?

Хто вбив Васільцова Віталія Валерійовича?

Васільцов Віталій Валерійович брав участь в акціях громадського спротиву на Майдані Незалежності, починаючи з грудня 2013 року. Застрелений на вулиці Великій Житомирській 18 лютого 2014 з автомата Калашнікова. Куля увійшла в ліву нижню частину живота і залишилася в тілі. В кримінальній справі за фактом загибелі Васільцова Віталія Валерійовича не вияснено, хто стріляв з автомата Калашнікова? Чи кримінальну справу за фактом загибелі Васільцова Віталія Валерійовича не відкрито?
Віталік почав розвертатися і в цей момент був зроблений постріл з іншого виду зброї. В кримінальній справі за фактом загибелі Васільцова Віталія Валерійовича чи вияснено, з якого саме іншого виду зброї? Чи кримінальну справу за фактом загибелі Васільцова Віталія Валерійовича (на фото з жінкою та старшою донькою) не відкрито?

ДВА РОКИ ПІСЛЯ ЄВРОМАЙДАНУ: ПЕРСПЕКТИВА СПРАВДЕЛИВОСТІ ПІД ЗАГРОЗОЮ

Через два роки після закінчення протесту Євромайдан, українська влада не спромоглась здійснити швидкі та рішучі дії для забезпечення права на правосуддя та компенсацію для постраждалих від порушень, вчинених під час протестів, а також відновити впевненість у судовій системі та верховенстві права в Україні. Незважаючи на деякі здійснені позитивні кроки протягом останнього року, обіцянки української влади притягнути до відповідальності винних у порушенні прав людини під час Євромайдану, так і лишилися на словах.
Минулий рік відзначився низкою позитивних змін. На відміну від попереднього року, до другої річниці закінчення протестів спостерігається певний прогрес у розслідуваннях справ Євромайдану, а нещодавно прийнятий Закон України "Про Державне бюро розслідувань" (ДБР) є ще одним кроком вперед. Однак, цей прогрес був надзвичайно повільним, неоднорідним та непереконливим. Крім того, значні виклики становлять загрозу підриву будь-якої перспективи досягнення справедливості і відшкодування шкоди. Для жертв використання надмірної сили з боку влади уповноваженими особами під час Євромайдану, правосуддя видається ще більш ілюзорним.

Порушення прав людини під час Євромайдану

У період між 21 листопада 2013 до 22 лютого 2014 сотні тисяч людей взяли участь у протестах на Майдані Незалежності у центрі Києва та в інших містах у всій Україні. Те, що розпочиналося як мирний протест проти відмови уряду підписати Угоду про асоціацію з ЄС,

Кінострічка про Майдан «Зима у вогні» увійшла до п'ятірки номінантів наОскар

Американська академія кіномистецтва оголосила про перелік картин у жанрі документалістики, які стали номінантами на премію Оскар. Із 124 кінострічок до списку номінантів увійшло 5 картин, серед яких «Зима у Вогні» ("Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom") - масштабна кінохроніка Майдану, створена об'єднаною командою кінематографістів України (SPN production, Ukrstream.TV), США (Netflix) і Великобританії.

Українські спів-продюсери картини Ліна Клебанова та Галина Садомцева підкреслюють, що картина не стільки художнє висловлювання або журналістська оцінка, «це позиція громадянського Майдану. Фільм про гідність людей, які вийшли на Майдан. Саме тому у ньому немає політиків, і хронологія подій відтворена через свідоцтва громадянських активістів, живі особисті історії».

«Именем Украины» – новый сайт о расследовании дел по коррупции иубийствам

Правоохранительные органы демонстрируют бездействие в расследовании ключевых дел по убийствам активистов во время Революции Достоинства и коррупционных дел. По каждому из дел до сих пор продолжается расследование и следствие, в лучшем случае, кому-то были предъявлены подозрения. Но до обвинительного заключения ни одно дело не дошло. Внимание и контроль общества за расследованием ключевых дел могут помочь их успешному расследованию и вынесению справедливого приговора. Общественные активисты создали сайт «Именем Украины» (www.cases.fightcorruption.org.ua), где опубликована информация о 160 делах. «На сайте будет в дальнейшем публиковаться вся информация, которая будет приходить к нам от адвокатов, общественных организаций, парламентских комитетов, отдельных депутатов, по расследованию этих топ-дел. По каждому делу вся страна должна видеть сколько длится

Журналист, которая работает за троих

Вновь, как и 4 года назад "бросок" на юг журналиста Сони Кошкиной прошел стремительно. Понедельник - в Одессе. Николаев - вторник. Встречи, презентация, снова встречи. Телевизионный пресс-клуб с Глебом Головченко не мог "упустить" коллегу, особенно по горячим следам ТВпремьеры авторской передачи на 24-м канале, где Соня Кошкина от главы Службы безопасности Украины - Валентина Наливайченко получила материалы дела по расстрелу Майдана.

Формально, Соня представляла книгу которую она написала по горячим следам "Майдан. Нерассказанная история". Николаевские журналисты, которые были в студии ТАК-ТV справедливо интересовались, как редактор новостного сайта LB еще и за полгода смогла такую большую книгу написать. Секрет как всегда прост - работоспособность! 

А еще Соня демонстрирует качества недюжего модератора. Только в Николаеве она "рассекретила" планы донецких в экзиле создавать новую альтернативную, имеющимся оппозиционным, партию. Сообщила о начавшейся на поле региональных выборов межолигархической войне. Вдохновила молодых коллег "ничего не бояться".

И как всегда, общалась с очаровательной улыбкой и хорошо отмеренными фразами.

Много успела уже эта молодая, но "тертая" в политической журналистике особа. Совершенно очевидно, что это ее личное достижение! Но хочется отметить один факт: Соня Кошкина давно уже не только журналист, она менеджер, политический консультант или точнее креатор, а теперь еще и писатель. Причем явно успешный!

6 запитань та відповідей щодо "Януковича в Гаазі"

6 запитань від українських громадян, коли вони чують словосполучення "Януковича в Гаагу":

1. Які повноваження Міжнародного кримінального суду (МКС)?

МКС є постійною судовою інстанцією з юрисдикцією над особами, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права, зокрема, злочин геноциду, злочини проти людства, воєнні злочини, злочин агресії. Суд в жодному разі не підміняє собою національну судову систему, адже діє за принципом комплементарності. МКС відкриває провадження тоді, коли держава не бажає або не здатна провести розслідування чи порушити кримінальне провадження належним чином. До речі, правильна назва суду - Міжнародний кримінальний суд. Усі інші назви, які зустрічаються у повсякденному житті, як-от, Гаазький трибунал, Міжнародний суд в Гаазі і т.д. є власною словотворчістю.

2. Чи є Україна учасницею Міжнародного кримінального суду?

Ні, Україна не є учасницею МКС, оскільки вона не ратифікувала Римський статут.

3. Що потрібно для ратифікації Римського статуту?

Известные украинцы рассказали о том, как отметят первую годовщину Майдана

Киев, 17 ноября 2014 г. – В первую годовщину начала Евромайдана состоится ряд мероприятий з целью вспомнить, как все начиналось, и поклониться памяти тех, кто отдал жизнь за украинскую демократию и европейские ценности. Мероприятия на центральной площади Киева – Майдане Независимости и возле нее также почтут жертвы, принесенные украинским народом, и напомнят, как много еще нужно сделать. Об этом рассказали несколько известных украинцев – журналист, а теперь политик Мустафа Найем, Министр культуры Украины Евгений Нищук, директор Украинского института национальной памяти Владимир Вятрович и общественный активист движения «Честно» Светлана Залищук.

На безпардонну вимогу Путіна маємо зреагувати миттєво і адекватно!

= Есть мнение =

"Громадянська позиція" твердо і послідовно вимагає від Президента негайно внести Угоду про асоціацію з Євросоюзом на ратифікацію до Ради.

Президент чує, але не вносить, він тримає євро-паузу вже третій місяць поспіль. За таких умов, ми змушені вимогу щодо негайної ратифікації і безумовного виконання Угоди з ЄС включити окремим пунктом до виборчої програми "Громадянської позиції" на дострокових виборах.

Чому так твердо наполягаємо?

По-перше, пам'ятаємо, що саме з євро-паузи (тоді Януковича) почався Майдан – Євромайдан! Люди не забули, як вожді зі сцени, в тч нинішній Президент, щонеділі на Віче вимагали підписання і виконання тією (злочинною) владою Угоди про асоціацію. Слово треба тримати і людей не можна обманювати!

Книгу написала Кристина в Facebook

На прошедшей неделе в Николаеве довольно скромно прошла презентация первой книги Кристины Бердинских "Єлюди. Теплі історії з Майдану". В Николаеве Кристина училась в ЧДУ им. П.Могилы, здесь делала первые шаги в журналистике. Понятно, что выпущенную недавно книгу нужно показывать в библиотеке. Выбор пал на университетскую, где в читальном зале участники "потерялись". Неужели в Николаеве не интересуются людьми киевского Майдана зимы 2014? Ректор и некоторые преподаватели пришли, а вот сегодняшних студентов было до неприличного мало, никто из них не задавал вопросов.

А было немало интересного, что рассказала Кристина. Во-первых она книгу не собиралась

Будь-які перемовини лише слугуватимуть досягненню Кремлем поставленихцілей

Будь-які перемовини, точніше їх імітація з боку країни-агресора, яка проводить активну фазу прихованої війни та вкрай зацікавлена у її продовженні, лише слугуватимуть досягненню Кремлем поставлених цілей та послабленню позицій нашої країни.

Експерти організації дипломатів “Майдан закордонних справ” розповсюдили заяву щодо можливого проведення нової зустрічі у форматі Україна-ЄС-США-РФ у Женеві.
В заяві зазначено, що не зважаючи на те, що оприлюднена 17 квітня 2014 року за результатами зустрічі міністрів закордонних справ України, США, РФ та ЄС угода враховує усі вимоги Російської Федерації, остання не виконала жодного із взятих на себе зобов’язань. Дипломати рекомендують українському зовнішньополітичному відомству зосередити свою увагу та усі наявні дипломатичні ресурси на подальшому залученні наших стратегічних партнерів США та ЄС до посилення міжнародної ізоляції РФ, запровадження щодо неї більш жорстких санкцій, а також суттєвого (в рази) збільшення допомоги Києву з боку міжнародної спільноти у посиленні обороноздатності держави, запровадженні ефективної боротьби з корупцією,

Раввин Киева и Украины сказал - успокоил!

Киев, 12 марта 2014 года – В Украине нет никаких признаков антисемитизма. Независимо от происхождения, украинцы объединяются, чтобы противостоять общей беде.
Об этом главный раввин Киева и Украины Моше-Реувен Асман заявил на брифинге в Украинском кризисном медиа-центре.
«Нужно разделять национализм и нацизм. Национализм это любовь к своему народу, нацизм – ненависть к другим. Антисемитизма в Украине нет», – так Асман прокомментировал заявления российских пропагандистов о разгуле фашизма, нацизма и антисемитизма в Украине.
«На Майдане были разные люди, представлявшие разные партии, – сказал Раввин. Самооборона Майдана поставила синагогу на охрану. Нам принесли рацию, чтобы можно было обращаться. В свою очередь, Израиль принял на лечение нескольких раненых активистов Евромайдана».
По его словам, еврейские общины Украины сейчас не испытывают угроз. «Неделю назад мы