Подивився нову біографічну драму «Франц» від режисерки Агнешки Голланд. Це масштабний приклад європейської міждержавної копродукції, у якій об'єдналися кінематографісти Чехії, Польщі, Німеччини та Франції (за участі Туреччини). Оскільки Прага — рідне місто письменника, саме чеська сторона стала основним виробничим та творчим ядром фільму: головним продюсером виступила Шарка Цімбалова (Marlene Film Production), а сценарій разом із Голланд написав провідний чеський автор Марек Епштейн. Таке широке партнерство зумовлене як масштабністю задуму, так і мультикультурною ідентичністю самого Франца Кафки — німецькомовного єврея, який народився і жив у тогочасній Австро-Угорщині.
Мені надзвичайно сподобався хід авторів: досліджувати життя та творчість Кафки крізь призму сучасного туризму, зокрема — очима японських мандрівників у Празі. Чого варта лише деталь про аудіоекскурсію шикарним музеєм письменника, де другий канал після англійської мови — саме японський! Щороку тисячі дослідників та поціновувачів із Країни Вранішнього Сонця відвідують навіть пляж на Влтаві, де молодий Франц відпочивав щоліта. Окремої уваги заслуговує образ дуже яскравої екскурсоводки в сучасному музеї, яка так сильно схожа на одну (чи одразу на всіх) муз письменника.
Хто читав хоча б одне оповідання Кафки, не міг не помітити, яку колосальну й гнітючу роль він відводив батькові головного героя. Роль деспотичного та суворого Германа Кафки блискуче зіграв німецький актор Петер Курт (Peter Kurth). Його поява стала справжньою знахідкою для режисерки, адже стосунки Франца з батьком — це центральна психологічна травма всього життя письменника, яка сформувала його як митця (згадайте хоча б знаменитий «Лист до батька»). У фільмі Курт зміг показати Германа не просто пласким кінематографічним тираном, а глибоким, емоційно важким і по-своєму монументальним персонажем, який буквально витісняє сина зі свого життєвого простору.
Впровадження цього персонажа в сюжеті Агнешки Голланд має особливе значення, адже саме завдяки Максу Броду світ узагалі дізнався про геній Кафки.
На противагу замкнутому, хворобливому та сповненому сумнівів Францу, Макс Брод у виконанні Шварца показаний як життєлюбний, енергійний та впевнений у собі чоловік. Він витягує Франца з його бюрократичної рутини та батьківського полону, водить по публічних домах, знайомить із літературними колами та постійно підштовхує до того, щоб долати сором'язливість і публікувати свої твори.
Режисерка використовує цікавий постмодерністський прийом. Персонаж Себастьяна Шварца періодично повертається прямо до камери та говорить із глядачем. Він виступає своєрідним оповідачем, коментуючи дивацтва Франца та пояснюючи контекст їхніх стосунків.
Зворушливий фінал та історична місія
Як відомо, Кафка перед смертю наказав Броду спалити всі його невидані рукописи та листи. Макс відмовився це зробити.
У фільмі емоційно показано, як наприкінці 1930-х років, ризикуючи власним життям під час окупації Праги нацистами, Брод збирає документи друга у валізу та вивозить їх, рятуючи від знищення та Голокосту. Цей епізод підкреслює, що Макс був не просто другом, а справжнім ангелом-охоронцем спадщини Кафки.
Оскільки Прага — рідне місто письменника, саме чеська сторона стала основним виробничим та творчим ядром фільму. Сама Агнешка Голланд є випускницею знаменитої Празької кіношколи FAMU, тому часто співпрацює з чеськими колегами.
Значну фінансову підтримку надав Чеський залізничний кінофонд (Czech Film Fund), а серед виробників були Czech Television і культова празька студія Barrandov Studio.
В.Головченко.
Немає коментарів: