Давайте чесно: ми всі любимо історії про карму. Нам подобається думати, що якщо хтось зафакапив, то суспільство натисне Delete, і персонаж зникне з політичної мапи або стрічки новин. Але подивіться на південь України. Тут інститут репутації працює як Wi-Fi у бункері — ніби теоретично існує, але під'єднатися неможливо.
Одеса та Миколаїв — це два міста-побратими не лише по духу, а й по вмінню пробачати тим, кого давно час відправити у спам. Чому так відбувається і чи є шанс на апдейт цієї прошивки?
Феномен "тефлонового Півдня"
Чому саме тут? Все просто. Одеса та Миколаїв роками жили у парадигмі "свій сучий син". Місцевий феодалізм тут завжди був сильнішим за ефемерні європейські цінності. Та дуже "ощадливо" відносився до людей що знаються на факапах.
Одеса: тут репутація вимірюється не вчинками, а вмінням "порішати". Ти можеш мати три кримінальні провадження, російський паспорт у шухляді та бекграунд з 90-х, але якщо ти постелив асфальт перед виборами — ти "міцний господарник".
Миколаїв: місто суворих корабелів органічно трансформувалося у форпост незламності. Але під цією героїчною обгорткою часто ховаються старі схеми. Вода, бруківка, дороги, відбудова — ідеальний ґрунт для тих, хто вважає бюджет своїм криптогаманцем.
 |
| Лавка за мільйон на Соборній |
Три вершники репутаційного апокаліпсиса
Давайте пройдемося по категоріях, де інститут репутації мав би працювати як запобіжник, але натомість маємо "синій екран смерті".
Політики: "Ctrl+Z" не працює, але всім байдуже
Погляньте на одеську мерію або миколаївські комунальні підприємства. Ми бачимо людей, які під час війни примудряються потрапляти у скандали з тендерами на "барабани", лавки, ремонт судів замість допомоги ЗСУ або закупівлю "золотих" генераторів. У нормальній країні (читай: системі без багів) після розслідування журналістів такий чиновник подає у відставку. У нас він (вона все частіше)... записує тік-ток, звинувачує опонентів у ІПСО і спокійно сидить далі.
Кейс "Вічний мер"
Найкращий приклад — це, звісно, вже відставлений міський голова Одеси Труханов. Його бекграунд містить стільки кримінальних проваджень, що ними можна було б заповнити окрему бібліотеку. Його репутація була "підбита" ще до 2022 року. Але він, як той кіт із дев'ятьма життями, завжди виходить сухим із води. Місцеве суспільство, здається, втомилося вимагати справедливості і просто "пробачило" йому все. "Свій сучий син" виявився стійкішим за будь-який репутаційний шторм, бо електорат втомився від перезавантаження.
Food-стартапи на дитячих шлунках: "Голодні ігри" за бюджетний кошт
Якщо ви думали, що дно пробито на закупівлях для армії, зазирніть у шкільні їдальні Миколаєва. Тут розгортається справжній блокбастер, де головні лиходії — не Джокери, а тітоньки й дядечки з департаментів освіти та комунальних підприємств.
Ціни на продукти в накладних іноді виглядають так, наче картоплю везли бізнес-джетом з Парижа, а не фурою з сусіднього села.
Ситуація сюрреалістична. У країні війна, батьки донатять останні гривні на ЗСУ, а місцеві "ефективні менеджери" влаштовують схематоз на сніданках для першокласників. Компанії, які роками годували дітей лайном (будемо називати речі своїми іменами), просто міняють "по-модному" назву ТОВки, переписують на номінального власника і... знову виграють тендери. Це і є найстрашніший діагноз: їм не соромно красти у дітей, а нам вже ліньки цьому дивуватися. Система не видає помилку, система вважає це фічею.
Пам'ятаєте реконструкцію "сірої площі" у Миколаєві? Справа про розкрадання є. В обох "героїв" - досі теплі кабінети в мерії Миколаєва та одній з райадміністрації Одеси. Чому? Невже такі унікальні фахівці?
Бо ми дозволили. А деякі державні органи їм потурають, бо з "підвішеними" фахівцями краще "мутить" наступні оборудки.
І це ми ще не згадали суддів з наших славних міст і прокурорів, яки зраджували народ якому заприсягались служити. Сценаристи б Netflix, мабуть 101 блокбастер вже дописували.
Військові та "ряджені": піксель як індульгенція
Це найболючіша тема. Форма ЗСУ стала для декого бронежилетом від критики. Є справжні Герої (з великої літери), які тримають Південь. А є ті, хто надягнув мультикам, щоб "відбілити" біографію. Екс-регіонали, в то й комуністи, колишні проросійські активісти раптом стають найбільшими патріотами.
Суспільство боїться критикувати будь-кого у формі. І цим користуються негідники. Репутація військового — це святе, але вона не має поширюватися на тих, хто використовує війну для особистого збагачення чи політичного піару. Якщо комбат краде соляру — він злочинець, а не герой, і крапка.
Феміда на аутсорсі: Судді як головний "репутаційний кілер"
Давайте відверто: усі вищезгадані персонажі — політики, корупціонери, "тефлонові" мери — були б давно у забутті, якби не одна ключова ланка: судова система.
У Миколаєві та Одесі суд — це не місце, де шукають правди. Це фінальний хаб для "відбілювання" репутації.
Алгоритм "Відмазки"
Чиновник краде. Журналіст це фіксує. НАБУ чи ДБР відкриває справу. Суспільство чекає справедливості. І тут у гру вступає суддя, який оголошує Error 503 (Service Unavailable): затягування справ роками, м'які застави, дивні вироки або, що найгірше, технічні помилки, які дозволяють "зашквареним" героям повернутися до своїх крісел.(Прикладів - на 3 поверхи архіву).
Репутація суддів — нуль. Коли суддя, що має річний дохід $15,000, живе в будинку за $500,000, це вже не репутаційний скандал, це пряма декларація: система продається. І доки суддівська система не несе жодної відповідальності за свої дивні рішення, інститут репутації в містах Півдня буде мертвий. Щоразу, коли великий тендерний скандал або справа екс-воєнкома "зливається" в суді, це не просто юридичний факап. Це прямий меседж суспільству: "Скільки б ви не кричали, фінальне рішення приймаємо ми, і воно куплене."
 |
| Суд, де Князев зростав |
Культурні діячі та інфлюенсери: перевзування у польоті
Пам'ятаєте тих блогерів та артистів з Одеси, які ще у 2021 році розповідали про "какую разніцу", а зараз рвуть на собі вишиванку? Так, люди змінюються. Це ок. Але інститут репутації вимагає каяття та дії, а не просто зміни мови в налаштуваннях профілю Instagram.
Особливо цинічними видаються тексти від авторок, які роками "піарили" підрахуя, в тепер у "свідомі" літератори записались.
Коли ми бачимо, як на корпоративах в Одесі під час тривоги гуляє "еліта" під російську попсу, а потім ці ж люди збирають донати на дрони — це лицемірство level 80. І поки ми лайкаємо їхні фоточки, ми легітимізуємо цю брехню. В далі виходить, що передноворічна ковзанка в миколаївській "Казці" вдвічі дорожча за одеську в Луна-парку парка Шевченко.
Чому це важливо саме зараз?
Бо війна — це не лише про кордони на мапі. Це про кордони в голові. Якщо після перемоги в кріслах залишаться ті самі люди, які роками грабували Миколаїв та Одесу, просто змінивши риторику, — ми програли внутрішній фронт.
Інвестиції (справжні, західні, великі) не йдуть туди, де немає довіри. Інвестор гуглить прізвище партнера. І якщо перші 10 посилань — це корупційні скандали, він закриває вкладку. Репутація — це валюта. І зараз у нас дефолт.
Як пофіксити баг? (Алгоритм дій)
Пам'ять як зброя. Не бути золотими рибками. Google пам'ятає все, і ми маємо пам'ятати. Скріншоти не горять.
Кенселінг здорової людини. Не хейт у коментах, а ігнорування. Не ходити в їхні ресторани. Не голосувати за них. Не запрошувати на ефіри. Зробити їх токсичними.
Підтримка своїх. Хвалити та підсвічувати тих, хто має чисту репутацію. Їх мало, вони часто не вміють піаритися, але вони є. В Миколаєві, в Одесі, в кожній громаді.
Інститут репутації не побудують нам західні партнери разом з F-16. Це наше домашнє завдання. І поки ми його не зробимо, будемо жити в вічному "дні бабака", де змінюються лише обличчя на білбордах, а суть залишається гнилою.
Згадайте прізвища тих з місцевих політиків, хто голосував у Верховній Раді за диктаторських закони 10 січня 2014 року!
А за "термінацію" НАБУ вже влітку 2025?
І спитайте у наступній виборчій кампанії: як так сталось? Зробіть власний висновок.
G&S.
Немає коментарів:
Дописати коментар