Під час поетичних читань "Мерирідан Миколаїв", що відбувались в ДОФі минулого уїк-енду звернув увагу на якісні світлини, яки було представлено в просторі. Деякі сильно увагу привернули. Добре що побратими поета Сашка Обрія звернули увагу на фотоальбом та автора. Познайомився заочно.
Леонід Логвиненко пише не про війну – а в середині війни. Його поезія – як подих між вибухами. У книзі «Поклик срібного вовка» усе те, чим живе Україна після 2014 року й особливо з 2022-го: вибухи, молитви, втрати, крихти світла серед згарищ. Але головне – людський голос, якого не зламали ні сирени, ні темрява. Голос поета й фоторепортера, що дивиться у саму душу війни.![]() |
| Леонід Логвиненко |
Книга вирізняється не лише тематикою, а й формою. Автор пропонує читачеві не просто читати вірш, а бачити його: у розворотах, кадрах, світлотінях. Саме тому «Поклик срібного вовка» стає новим словом у сучасній українській поетичній культурі – словом, що поєднує мову, образ і реальність.
І фотографія й поетичне слово - моментальна людська рефлексія на горе та звитягу. Добре що знайшлись кошти на видання та представлення творчого доробку. Мова зображень іноді більш красномовна на вірші.
С.Лиманов.







Немає коментарів:
Дописати коментар