Філософське осмислення України

інколи ставлять питання: як нам подолати самосприйняття України як анти-Росії? Як нам уникнути сприйняття себе як лише заперечення Росії? адже ми не є запереченням чогось іншого. А особливо Росії. Ми є собою.


і в мене на це ось яка відповідь: Україна не є "анти-Росією". Це Росія є анти-Україною. Росія є запереченням, негацією, мінусом. І тому для неї така важлива ця війна. Вона виживе тільки тоді, коли вона зможе нас заперечити, тобто знищити.


Україна є породженням цієї землі. На ній відбувалися різні речі, але їхнім лейтмотивом є кілька речей: 

а) локальність важлива, і турбота про свій простір важлива 

б) політика - це рух знизу вгору, від громади до держави, 

в) свобода, рівність і братерство/сестринство важливі, і братерство/cестринство вільних і рівних є основою суспільства г) тиранія - це зло, д) ми не хочемо нікого завойовувати, нам добре тут, 

е) ієрархія - річ сумнівна. Її можна терпіти, але коли по-іншому зовсім ніяк, ж) все вирішуємо діалогом, конфліктом, срачем, знову діалогом, знову срачем - але головне горизонтально 

з) кожен має гідність - і ніхто не має права іншого принижувати



так от, Росія - це політичний проєкт з заперечення всього цього. Вона хоче довести собі і світу, що такі горизонтальні моделі - неефективні і шкідливі. А ефективні тільки насильство та ієрархія. Що локальність не важлива - тому можна завойовувати інших і стирати їхню ідентичність. Що ієрархія - це все. Що гідності нема, і життя - це принижувати і бути приниженим. І тд


Росія постала з негативної енергії, з прагнення заперечити нас. В її хворій фантазії вона може існувати тільки як заперечення нас, тобто тільки коли нас не буде. Але коли остаточно переконається, що заперечити нас не вдалося, вона почне заперечувати саму себе і руйнувати саму себе


Головне - нам не почати руйнувати самих себе першими.

В.Ярмоленко.