Українська журналістка Тетяна Колесніченко отримала премію Польського агентства преси (PAP) імені Ришарда Капустинського у категорії «Текст». Про це повідомили на сайті премії.
Журі відзначило репортаж Колесніченко «Володарі тіл. Зрештою, залишився лише фасад», опублікований на порталі Wirtualna Polska.
У репортажі йдеться про сексуальне насильство, якого зазнають українські жінки під час російсько-української війни. У репортажі описано історії 77-річної Людмили, 61-річної Тетяни та Ніни, котрі пережили зґвалтування з боку військових російської армії.
«Кажуть, що зґвалтування є таким же давнім, як і війна. Це зброя масового знищення, ефективна і водночас найдешевша. Вона руйнує жертв, а зрештою і їхні родини. Травма передається від матерів до дочок. … Час нічого не лікує. Особливо, коли кривдники залишаються на свободі. Лише в 1998 році військовий зґвалтування було визнано злочином проти людства. Незважаючи на те, що Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії переслідував сербських злочинців, жоден з них не був покараний. Після визволення Бучі здавалося, що досвід України буде іншим, адже це XXI століття, є записи, докази, відомі імена та адреси злочинців. Ірина каже: “Я казала жінкам, що міжнародні конвенції гарантують їм неповторність насильства. Що ми будемо боротися за справедливість. Тепер я думаю, як закінчиться ця війна і чи не наразила я їх на небезпеку? Що, якщо росіяни повернуться?”», — ідеться в ньому.
«Журі високо оцінило сміливість і силу репортажу, який шокує зображенням сексуального насильства як інструменту війни – теми, про яку часто мовчать, але яка є ключовою для розуміння трагедії цивільного населення», — обґрунтували присудження відзнаки на сайті премії.
Під час отримання нагороди Тетяна Колесніченко сказала, що попри відзнаку не відчуває завершеності своєї роботи: «Чесно кажучи, у глибині душі я відчуваю, що все ж не виконала свого завдання до кінця. Дивлюся на своїх колег з редакції, журналістів-розслідувачів, які можуть змінити реальність, мати на неї вплив, відсторонити нечесних політиків або допомогти людям, які потребують цієї допомоги, зробити так, щоб щось змінилося, — а ми з фотографом Мацеєм Станіком вже четвертий рік їздимо в зону війни, показуємо, пишемо — і нічого не змінюється. [Українці] знову несуть маленькі білі труни, це труни дітей».
Почесні відзнаки в категорії «Текст» отримали:
Ула Ідзіковська — за матеріал «Рабин Авремель повертається на Західний берег» (медіа NEW-Online);
Шимон Опришек — за репортаж «Чи загрожує Європі фентанілова криза?» (медіа OKO.press).
Капітула також відзначила Дороту Квятковську за дебютний текст «Валенса у Бачареллі. Легенда Солідарності увічнена на Королівському замку» («Tygodnik Powszechny»).
Загалом премію імені Ришарда Капустинського присуджують у чотирьох основних номінаціях та одну спеціальну відзнаку. Лавреатами 2025 року стали:
Фото — Войцех Гжендзінський за репортаж «Eliminacje», присвячений кваліфікаційному етапу XIX Міжнародного конкурсу піаністів ім. Фридерика Шопена; він також отримав відзнаку за другий поданий фотоесей – «Запис бомбардування Константинівки». Другим відзначеним у ції номінації є Патрик Ярач. У репортажі «Сон 14-літньої Яни» він фотографував дівцинку, єдину зі своєї родини вцілілу після нічної атаки по Києву;
Авдіо — Анна Дудзінська за шестисерійний аудіосеріал «Saamowie. Wyrzut sumienia Skandynawii», опублікований у журналі «Pismo». Відзнаки отримали Мартіна Войтковська («W Nowej Zelandii zaczyna się dzień») та Міхал Янчужа («Szarlatan»);
Відео — Міхал Пшедлацький за документальний фільм «Żołnierki Ukrainy», присвячений трьом українським військовослужбовицям. У фільмі показано історії близько 45 тисяч жінок, які нині служать у ЗСУ, з них 7 тисяч — офіцерки. Відзнаки отримали Даріуш Кубік, Гжегож Лакомський і Пйотр Свєрчек («Zespół bez roli») та Александра Фудала («Czerwona zaraza»).
Спеціальну нагороду «За об’яснення світу» отримав Даріуш Росіак, автор програми «Raport o stanie świata».
Премія ім. Ришарда Капусцінського (Nagroda im. Ryszarda Kapuścińskiego) – міжнародна нагорода, якою відзначають книжки репортажів, що порушують важливі сучасні проблеми, спонукають задуматися та поглибити знання про світ інших культур. Премію заснувала у 2010 році Варшавська міська рада. Співорганізатором стала редакція «Газети Виборчої», а почесною патронесою – дружина Капусцінського Аліція.
Церемонія VII премії імені Ришарда Капусцінського відбулася 24 листопада у Польському театрі у Варшаві. Головою журі є Войцех Тумідальський, головний редактор PAP. Почесні голови — Рене Майснер, донька Ришарда Капустинського, та Мирослав Іконович, репортер, який співпрацює з PAP з 1953 року.
Ришард Капусцінський – польський репортер, публіцист, поет та фотограф. Репортажі Капусцінського здобули широке визнання не лише як актуальна журналістика, але й як література. Він став найбільш перекладаним польським автором після Станіслава Лема. Кілька разів Капусцінський був кандидатом на Нобелівську премію.
Нагадаємо, 2020 року до короткого списку премії Капусцінського увійшла книжка українського письменника Артема Чеха. Читайте також про короткі списки 2023 року.
Читаємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар