Вчора Maia Sandu звернулася до нового Парламенту Молдови. І я все більше розумію, що країна, над громадянами якої ми намагались посміхатися в анекдотах, несподівано змогла народити політичну лідерку, яка виглядає справжньою дивовижною.
Бо Санду спромоглася:
- достатньо успішно попрацювати міністеркою освіти в 2012-2015 роках, при тому що ця посада дуже рідко приносить комусь політичні дивіденди;
- в 2105 програти президентські вибори, але не почати метушитися в різні боки, а продовжувати гнути свою лінію з нещодавнє створеною партією PАS (Дія і солідарність);
- в 2019 стати прем‘єркою уряду дуже сумнівної конфігурації, що, як потім виявилося, допомогло усунути від влади тодішнього «хазяїна Молдови» плахотнюка;
- в 2020 реваншуватися на президентських виборах, в 2021 підтвердити результат на парламентських, сформувавши однопартійний уряд;
- попри великий скепсис і шалені безсоромні потуги росії в 2024 переобралась на президентську посаду і пару тижнів тому – попри ще більші сумніви – PAS знову виграла парламентські і формуватиме уряд.
При цьому Санду і її партія примудрилися:
- не забруднитися жодним корупційним скандалом, непотизмом чи іншими традиційними пострадянськими складовими політичного процесу;
- не займатися сумнівними технологіями, направленими на «законне підкуповування» виборців, що завжди є спокусою для діючої влади;
- не скочуватися в популізм з нереалістичними обіцянками;
- досить непогано рухатися важким треком виконання зобов’язань за переговорними кластерами ЄС;
- піти на різкі і ризиковані кроки по ускладненню голосування для мешканців Придністров‘я, голоси яких майже безконтрольно скуповувала росія, чи по арешту все того ж плахотнюка;
- послідовно і словом, і ділом підтримувати Україну в боротьбі з агресором, розуміючи хиткість стану Молдови.
Тобто робила все те, чого чекає від українських політиків певна частина виборців. Але українські політики майже поголовно вважають, що та частина дуже невелика, і спиратися треба на іншу, на їхню думку, значно ширшу. Яка проковтне дурню, закриє очі на ганебу і повірить у популістичні заяви. Молдова, схоже, довела, що можна інакше. Зрозуміло, що там є вплив і іноземних партнеріві, і діаспори, але все одно має бути суб‘єкт, який візьме відповідальність на себе. Суб‘єкт знайшовся і переміг. І – що найголовніше – захистив свою перемогу.
Так, зрозуміло, що у Санду був непоганий козир на останніх виборах – «або PAS, або росія», але козир ще треба вміти використати, а не просерти. Ну і давайте будемо чесними, зараз вже майже всім зрозуміло, що то ніякі не пересмикування, а фактично чистісінька правда.
Санду і продовжує говорити правду, от як вчора до Парламенту: «Ми всі повинні усвідомлювати, що період, який ми переживаємо, є найскладнішим від часу здобуття незалежності, і наша відповідальність перед людьми – надзвичайно велика. Тому, як ніколи раніше, Молдові потрібні єдність і відданість. Вона потребує, щоб кожен із тих, хто відсьогодні займає місце в залі парламенту, виконував свій мандат з честю, сумлінно і діяв виключно в інтересах Республіки Молдова. Шлях уперед вимагає зусиль, терпіння і мужності. Але наша країна щоразу доводила, що вміє піднятися, об’єднатися і йти далі. Працюймо разом – з вірою – щоб Молдова стала домом миру і надії для всіх своїх громадян»
(c) Юлій Морозов.
Немає коментарів:
Дописати коментар