Технологічні зміни інформаційної галузі дозволили політикам як й всім громадянам вести прямий діалог з отримувачами інформації. Журналісти, ніби як посередники - втратили актуальність. Так здалось українським ніби політикам через власну низьку політичну культуру.
Умови фінансування медіа які склались в Україні дуже непрозорі й зарегульовані. Ринка реклами немає. Фінансування медіа дуже залежать від суб'єктивних факторів.
А що відбувається в університетах країни, де останні роки спостерігається пік популярності фаху журналістика? Крайню п'ятирічку ця спеціальність серед абітурієнтів була 2-3-й серед пріоритетів.
«Всі трансформації, які відбувалися в останні роки в системі української журналістської освіти, були вимушеними, тобто спричиненими зовнішніми чинниками: спочатку пандемією, потім війною. Дуже хотілося, щоб з’явився ціннісний стрижень, щоб трансформації ініціювали університети», — сказала Diana Dutsyk, виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації, під час відкриття конференції «Journalism Next: освіта, ШІ та нові виклики».
Спільно з Halyna Budivska, координаторкою проєктів УІМК, Діана презентувала результати дослідження «Журналістська освіта в умовах війни: методи та підходи».
Як й було - 85% жінок серед викладачів. Навантаження величезне по 5-10 предметів на одну. Стаж понад 10 років в 62% викладачів. Бакалаврів готують у 63 університетах! Нарешті кількість філології зменшилась в навчальних програмах.
Бажання швидше випускати бакалаврів, бо дуже швидко "старіють" знання, прозвучало чи не найпершим. Колись Коледж преси та ТБ у Миколаєві саме за 3 роки готував майбутніх інформаційників. МОН був проти й вимагав всім вишам однаково вчити 4.
Спільно з Halyna Budivska, координаторкою проєктів УІМК, Діана презентувала результати дослідження «Журналістська освіта в умовах війни: методи та підходи».
Як й було - 85% жінок серед викладачів. Навантаження величезне по 5-10 предметів на одну. Стаж понад 10 років в 62% викладачів. Бакалаврів готують у 63 університетах! Нарешті кількість філології зменшилась в навчальних програмах.
Бажання швидше випускати бакалаврів, бо дуже швидко "старіють" знання, прозвучало чи не найпершим. Колись Коледж преси та ТБ у Миколаєві саме за 3 роки готував майбутніх інформаційників. МОН був проти й вимагав всім вишам однаково вчити 4.
Взагалі о ролі державної регуляції царини освіти говорили немало, бо однакові навчальні програми - не є свідоцтвом якості підготовки. Всі експерти що були на панелях конференції наполягали на максимальній практичності навчання саме журналістів. Чи як завтра будуть називати фахівців зі збору та професійної обробки інформації? Хтось вже сьогодні кличе: комунікаційниками.
Чи встигає університетська журналістська освіта за темпами технологічних змін у медіа та які її компетентності є досі потрібними — ці питання обговорили учасники наступної сесії «Майбутнє журналістської освіти в цифрову добу» під час конференції.
«У чому цінність журналіста, якщо великі мовні моделі можуть підхопити створення контенту? Та, мабуть, така ж, яка була із самого початку в професії. По-перше, розуміння контексту (розуміння матчастини того, про що пишеш) та ерудиція, по-друге, комунікація: чим більше ви людей знаєте, чим більше вам дадуть відповідей, тим більшу цінність ви принесете. Усе інше, про що ми говоримо, — перепакування вже створеної кимось інформації», — висловився на панелі Віктор Кіщак, керівник диджитал-напрямку у Forbes Ukraine.
На думку Наталії Стеблиної, професорки журналістики Донецького національного університету ім. В. Стуса, журналіст на відміну від ШІ може розв’язувати етичні рішення та здатен відповідати за свій контент. Ірина Копистинська, завідувачка кафедри журналістики Карпатського національного університету ім. В. Стефаника, згодна із цим і звертає увагу, що медіа не варто в матеріалах позначати зображення, згенеровані ШІ, або фото реальних подій, які не стосуються описаного факту в новині, як «ілюстративні».
Вікторія Шевченко, завідувачка кафедри онлайн-медіа Навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, вважає, що від дотримання журналістами етичних стандартів висвітлення залежить емоційний стан суспільства. Вікторія Романюк, директорка Могилянської школи журналістики, переконана, що не варто протиставляти ШІ та якісну журналістику: «Ми маємо враховувати зміни на ринку та інтегрувати наявні інструменти в наші програми».
Про цифрову модель ШІ вчителі майбутніх журналістів говорили багато на окремій панелі під час конференції. Деякі, дуже професійно. Ми залишимо поза рамками цього матеріалу їх думки, бо вони вимагають трохи концентрації.
Чи встигає університетська журналістська освіта за темпами технологічних змін у медіа та які її компетентності є досі потрібними — ці питання обговорили учасники наступної сесії «Майбутнє журналістської освіти в цифрову добу» під час конференції.
На думку Наталії Стеблиної, професорки журналістики Донецького національного університету ім. В. Стуса, журналіст на відміну від ШІ може розв’язувати етичні рішення та здатен відповідати за свій контент. Ірина Копистинська, завідувачка кафедри журналістики Карпатського національного університету ім. В. Стефаника, згодна із цим і звертає увагу, що медіа не варто в матеріалах позначати зображення, згенеровані ШІ, або фото реальних подій, які не стосуються описаного факту в новині, як «ілюстративні».
Вікторія Шевченко, завідувачка кафедри онлайн-медіа Навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, вважає, що від дотримання журналістами етичних стандартів висвітлення залежить емоційний стан суспільства. Вікторія Романюк, директорка Могилянської школи журналістики, переконана, що не варто протиставляти ШІ та якісну журналістику: «Ми маємо враховувати зміни на ринку та інтегрувати наявні інструменти в наші програми».
О ШІ нічого поганого
Про цифрову модель ШІ вчителі майбутніх журналістів говорили багато на окремій панелі під час конференції. Деякі, дуже професійно. Ми залишимо поза рамками цього матеріалу їх думки, бо вони вимагають трохи концентрації.
Головне: більшість університетського менеджменту дуже позитивно ставиться до урізноманітнення освіти медійників, але гроші на це пропонують "добувати" самим викладачам. Журналістів практиків майже нічим "заманювати" на кафедри. Залишаються лише медіаактивісти, яки погоджуються витрачати свій час на підготовку собі конкурентів. Є деякі сподівання на громадський сектор, але він стає все більш професійним в комунікаціях, тому не сподівається лише на студентів-журналістів.
Викликів повно! ШІ - серед них немає, це виключно інструмент обробки інформації.
Констатуємо серйозну кризу у вітчизняному інформаційному світі, хоча вона більше не в царині контентовиробництва, а менеджменту та фінансів, управління проєктами. Бажання вчити всіх майбутніх репортерів ще й цим дисциплінам остаточно "перевантажить" університетські освітні програми. А ось курс лідерства не завадить "шибкій порослі".
Викликів повно! ШІ - серед них немає, це виключно інструмент обробки інформації.
Констатуємо серйозну кризу у вітчизняному інформаційному світі, хоча вона більше не в царині контентовиробництва, а менеджменту та фінансів, управління проєктами. Бажання вчити всіх майбутніх репортерів ще й цим дисциплінам остаточно "перевантажить" університетські освітні програми. А ось курс лідерства не завадить "шибкій порослі".
В.Головченко,
викладач журналістам з багаторічним стажем.
Фото: Євген Педін
Конференція організована в межах проєкту «Академія викладачів журналістики» громадською організацією «Український інститут медіа та комунікації» в співпраці з DW Akademie, за підтримки UNDP Ukraine / ПРООН в Україні та фінансування Посольство Японії в Україні / 在ウクライナ日本国大使館 / Embassy of Japan in Ukraine, фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ), а також у партнерстві з Mohyla School of Journalism / Могилянська Школа Журналістики.
Немає коментарів:
Дописати коментар