Імперські вила централізації

Як Москва системно блокувала розвиток альтернативних авіавузлів – і сама ж потрапила в пастку.

Ми не приховуємо задоволення від спостереження за тим, як "нєдарагіє масквічі" (та жителі інших регіонів) маринують на московських летовищах в очікуванні відправки своїх відпускних рейсів, що затримуються на невизначений час.


Але тут москвичі самі ж стали жертвою свого бажання все контролювати й не дозволяти децентралізацію навіть у тих сферах, де вона сама проситься. Йдеться про Московський авіавузол – велетенський транспортно-логістичний хаб, через який проходить понад 70% усього авіатрафіку країни-агресора.


Як стверджує профільна експерткиня Наталія Шавшукова, Москва та відповідне лобі свідомо блокували розвиток альтернативних авіавузлів. І тепер вся країна стала жертвою їхньої зажерливості.


Причин багато — і всі вони типово імперські:

▪️ через банальну лінь, ФСБ і ввірені їй прикордонники не бажали розпорошуватися (адже кожен альтернативні авіавузол – це ще плюс один повноцінний пункт пропуску й прикордонного контролю);

▪️ природньо, російські авіакомпанії не хотіли втрачати заробітки на стикувальних рейсах — за наявності рівномірніше розподілених між регіонами міжнародних авіатерміналів вони були б зайвими (наприклад, з Оренбурга до ОАЕ пасажир би відлітав через Білгород, Казань чи, не побоїмося цього уявити, Махачкалу або Ґрозний), а не мусив би летіти до Москви, щоб там, із пересадками, стикуватися на міжнародний рейс);

▪️ Кремль остерігався, що мешканці регіонів почнуть частіше літати за кордон, оминаючи Москву і не “причащаючись” скрєпним імперським духом столиці без явної потреби та втрачаючи символічний зв’язок з Центром;

▪️ власники й оператори столичних летовищ і пов’язаної з ними екосистеми бізнесів не були готові менше заробляти через зменшення обсягів транзиту крізь їхні летовища;

▪️ Міністерства транспорту – як федеральне, так і регіональні, – не виступали з власними пропозиціями для підтримки альтернативних авіавузлів (оскільки, як звучить тамтешня народна мудрість, ініціатива карається);

▪️ ну і навіть якби ініціатива все ж з’явилася, а інші блокуючи фактори б відпали, усе впиралося б у фінансування. Це навряд чи було б під силу будь-якому регіональному бюджетові, а розпорядники федерального бюджету не виділяли б “з барського плеча” кошти на подібні проєкти.




І головне: якби дійсно хтось розбудовував альтернативну мережу авіавузлів, то для окупності інвестицій та підтримання в робочому стані інфраструктури кожен такий вузол мав би жваво конкурувати за приваблення й утримання трафіку. Довго не треба вгадувати, з ким би вони конкурували — з Москвою. Знаючи російську бізнесово-політичну “культуру” це призвело б до запеклої міжрегіональної конкуренції зайвих і небажаних для збереження єдності РФ конфліктів. У цю гру втягнулися б не лише бізнесово-олігархічні, а й політично-управлінські та силові кола.




Але зараз, схоже, РФ уперше стикнулася з вибором: або терміново створювати й розвивати такі хаби, або ж змиритися з перманентним колапсом авіасполучення. Залишивши поза дужками питання, на які такі гроші вони це робитимуть (якщо раптом таки наважаться), якщо такі вузли з’являться, вони можуть стати невідворотним чинником децентралізації країни-агресора.

Деімперіалізація РФ.