Кожна війна просуває нові технології. Це було у 15-му сторіччі, коли було порох залучено до військової справи, так стало й під час теперішньої російсько-української. Дрони, як засіб ураження живої сили та техніки противники стали вирішальною саме за останні 3 роки. З'явився навіть новий повноцінний Род військ: сили безпілотних систем.
І поки московиті, а під їх "дудку" й 47-й президент США затягують хід війни, то це свідчення лише очікувань генштабу Герасима нових озброєнь, та хоча б скопійованої з української "штатки" та методичної бази підготовки дроноводів. І це не припущення, а цілком реальна ситуація. За минулий рік, коли ворог "застряг" під стінами Покровська, що ми й прогнозували,
росіяни почали насичувати свої підрозділи різнокаліберними повітряними дронами, ну й РЕБами звісно. Оптичне волокно, як "шнурок" дрона стало на фронті більш жадане, ніж артилерійські снаряди, про які всі "волали" перші 2 роки війни. Чому? Бо "осліпити" дрон на волокні пристроєм радіоелектронного позбавлення майже неможливо. Потрібен дрон-перехоплювач. Їх поки менше в наших силах, ніж пасивних засобів, типу рибальських сіток. Тому українці почали страждати від насичення москальських штурмовиків дронами ураження на "прив'язі".Змінився й характер бойових зіткнень. Ніяких наступів колонною на багато кілометрів. В саме так організовували свої штурми ворожі угрупування 2.5 роки. Тільки малі тактичні групи й тактика "просочування". Піхотинець стає майже "зникаючим" елементом. І не, тому що вороги обмежили мобілізацію "гарматного м'яса", а, тому що війна вимагає тепер більше навчання солдата. Без вмінь управління транспортом та електронними пристроями такими як багатоканальний РЕБ, аналізатор дронів, зв'язком, нічого робити на полі бою 2025 року.
Чи багато сьогодні може саме таких солдатів направити до війська ворог?
Ні.
З початку року втрати ворога - 291 тисяча людей.
Українські військові мотивовані в першу чергу світоглядно, значить, більше вміють й воліють залишатись в бою. А це вже аргумент на користь ЗСУ.
Дезінформаційний "таран" про кількість дезертирів серед українців продовжує про "вал" свідчить. А ми ж кажемо, про неефективність тих самих що самовільно залишили службу.
Близькість вітчизняного мілтеху до тих самих людей, що геройські "працюють на передку" - вкрай сильна риса нашого війська. Всі технологічні "вигадки" мають дуже швидко проходити час адаптації та випробувань до масового застосування. Система управління боєм вітчизняна - є найбільш цінною розробкою, яка сама навчає користувачів та навчається. За рік ми не будемо впізнавати її інтерфейс. Новатори серед українців не закінчуються.
Аналітики теперішньої війни відмічають дуже широке залучення українського (на відміну від російського) громадянського суспільства у справи військові. Це, може більш рушійний фактор ніж "топтання на місці" американської політики щодо України. Ще б більше європейців дізнались про доблесть українців на фронті та в тилу! Але МЗС тепер отримав стільки нових яскравих фахівчинь, що здається - можна не "хвилюватись за цей фронт".
Технології привели у військову справу справжню революцію, зміну устрою. Хто краще адаптується - той переможе. Що там у нас з адаптивністю?
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар