Тисячі молодих українців вчора дізналось про державну антикорупційну інфраструктуру. Тільки від того, що Верховній Раді здалось, що їх варто позбавити політичної незалежності й підпорядкувати генпрокурору, якого обирає президент. Відчуття справедливості часто в Україні стає тригером докорінних змін. Ще б послідовність та залученість до політичного процесу постали. А так!
Чи не єдиним досягненням революції гідності стала розбудова державних інститутів протидії корупції. З'явилась антикор прокуратура, суд та НАБУ та НАЗК. Їх навіть за конкурсом заповнили юристами. Але ...Ефективність всієї екосистеми виявилась вкрай низькою. Хто забажає, може погуглити.
Я хочу зосередитись на комунікаціях з суспільством антикорупційних дій. Чому керівники САП та НАБУ тільки вчора вийшли на прес-конференцію з месіджем: рятуйте?
Де постійна співпраця з громадянським суспільством?
А де відкрита та рівно зважена комунікація з журналістами, а не "зліви" у ворожій мережі месенжерів?
Стратегії інформування щодо антикорупційних дій навіть не видно. За повні 10 років існування.
Невідповідних дій з боку антикорр спільноти саме в комунікаціях багато. Я навмисно не оцінюю юридичні дії. "Зашквари" окремих детективів, як й інституції "заливали" дитячими "відмазками". Навіщо? Ну щоб врятувати "хлібне місце". Але з такими, як відбулись відносинами з громадськістю та пресою засобами вертикаль не відстояти. А може й не варто?
Бо повноважень - повно, а гласності у їх застосуванні проти корупції - обмаль. Варто розпочати з аналізу комунікаційних дій (чи бездій) посадових осіб НАБУ. Їх же на роботу не клан чи професійний цех винаймав, а народ, що бажає знати: що відбувається?
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар