_resized.jpg)
Захід відкрив міський голова Одеси Геннадій Труханов, який виступив з вітальним словом і розповів про гуманітарну стійкість. В анонсі цього не було. Він наголосив на тому, що вже сьогодні місто стикається з особливими викликами, пов’язаними з війною та повоєнним синдромом.
Міська влада діє у практичній площині – розвиває адаптивний спорт для ветеранів, створила реабілітаційний центр, приділяє увагу безбар’єрному середовищу. «Хлопці зрозуміли, що життя продовжується, а вони є повноправними членами суспільства», – підкреслив Геннадій Труханов. Як цбому не порадіти. А що з інклюзивним пляжем, який чи то не відкриють, чи то недобудували - міський голова розповідати не став.
Взагалі слово "згутрованність" нажаль за 2 години згадували не часто...
Співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій (У 2010-2013 рр. – радник Директора Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України) презентував результати дослідження з оцінки ризиків в Одеській області. Він зазначив, що стійкість базується на трьох метафорах – опірності, адаптації та здатності відновлюватися після кризи. При цьому суспільна стійкість є інтегральним поняттям й містить п’ять вимірів: соціальну згуртованість, людську безпеку, інфраструктуру життєзабезпечення, безперервність управління та залучення громадян, а також інформаційну стійкість.
В опитуванні взяли участь 100 експертів (їх прізвища залишились поза увагою презентації), які оцінювали впливовість та вірогідність настання 60 ризиків, поділених на 19 категорій. Результати по Одеській області свідчать, що у «червоній зоні» сконцентровані 26 ризиків із 60. Цей показник нижчий за середній по п’яти областям, який дорівнює 34.
Тамара Астахова, регіональна координаторка Національної платформи в Одеській області, нагадала про деякі висновки експертного обговорення ризиків. Серед них – ризик згортання децентралізації. Цьому можливо протиставити політичну адвокацію збереження самоврядності. Також під питанням стале громадське залучення. Для його підтримки потрібен моніторинг програм місцевої влади за участі громадян.
Вразливість інфраструктури і системи цивільного захисту можливо зменшити, розробивши типові протоколи реагування та комунікації в умовах кризи. Зменшити інформаційну вразливість і соціальну напругу допоможе запуск фасилітованих діалогів.(дивна формула, мабуть похідна від керованой демократії, яку один одесит прищепив у кремлі 20 років тому)
Тамара Астахова переконана: ніхто не може бути стійким самотужки. Треба втілювати стійкість в управління, використовуючи місцевий інтелектуальний ресурс. Не можемо не підтримати цю думку, але головне в ній: "використовувати". Але ж для цього треба всі "карти тримати на столі", а коли про прикуп знають лише обрані - не варто плекати надію на синергію.
Співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій (У 2010-2013 рр. – радник Директора Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України) презентував результати дослідження з оцінки ризиків в Одеській області. Він зазначив, що стійкість базується на трьох метафорах – опірності, адаптації та здатності відновлюватися після кризи. При цьому суспільна стійкість є інтегральним поняттям й містить п’ять вимірів: соціальну згуртованість, людську безпеку, інфраструктуру життєзабезпечення, безперервність управління та залучення громадян, а також інформаційну стійкість.
Дослідження продемонструвало, які десять ризиків є найзначнішими для Одеського регіону
До них відносяться зростання кількості людей у складних життєвих обставинах, зниження довіри до парламенту України, загроза багатоденного блекауту, зниження довіри до Президента України, відплив капіталу, невідповідність інфраструктури цивільного захисту викликам і потребам, вплив корупції на безпеку та обороноздатність, недовіра до діяльності уряду України, порушення централізованого теплопостачання та безпека освітнього процесу.
Окремо Володимир Лупацій наголосив на важливості підтримувати інформаційну стійкість в умовах, коли деякі регіони перебувають у «інформаційній окупації» й майже всі без виключення зазнають інформаційних маніпуляцій.
За словами експерта, стійкість робиться на регіональному, локальному рівні, а не в Кабміні. Слушний висновок, який варто голосніше комунікувати, а не робити фактором у політичній боротьбі. Своєю чергою, вчасна оцінка ризиків сприяє міжсекторній співпраці: усі агенти стійкості мають змогу «звірити годинники» (дуже романтичне посилання)!
Голова Одеської районної ради Віталій Барвіненко підняв питання дисбалансу між правами місцевого самоврядування, які були у нього до повномасштабної війни, та теперішнього співіснування органів місцевого самоврядування з військовими адміністраціями. Якщо останні "у разі об'єктивної необхідності" можуть підпорядковувати ОМС, то хто визначає цю "необхідність"? Особливо, якщо йдеться про умовно тилові регіони, наприклад, Чернівці. (До чого так далеко ходити, Ізмаїл по всіх параметрах - тил).
_resized.jpg)
На думку Віталія Барвіненко, уже зараз треба думати, як відновити повноцінне самоврядування після війни. Хотілось запропонувати активно моніторити ціни на закупівлях місцевого самоврядування.
Наступна частина обговорення була присвячена проблемам ідентичності, мови та конфесій у регіональному контексті.
Довіра між громадянським суспільством і владою – не розкіш, а базова потреба. Якщо є довіра, буде й все інше. Так вважає Лариса Шегида, голова ГО "Центр соціального партнерства" (Південне). Багаторічна представниця місцевої влади знає про що говорила. Для відновлення довіри потрібна ефективна комунікація. Зокрема, це наочно демонструє рівень довіри до місцевої влади – він коливається саме в залежності від якості комунікації.
Співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко погодилася, що без довіри не буде співпраці й, відповідно, адекватного реагування на кризові ситуації. Також експертка зазначила, що регіональна ідентичність не створює ризики, якщо існують спільні загальнонаціональні цінності та правила, які поділяють жителі регіону. Але звідки ж та довіра візьметься, коли у всіх виступаючих в залі такий "однозначний шлейф" політичних уподобань минулих часів?
Натомість наш ворог системно створює потенціальні розколи через соціальні мережі. (Супостат!) Отже, потрібно ігнорувати відповідні наративи, щоб не втратити згуртованість. Дуже легко виголосити цю тезу, але вкрай складно системно протидіяти, поки працюють телеграмканали, спроєктовані ворогами Української ідеї.
Ярослава Різникова, заступниця директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської ОДА, продовжила розмову про регіональну ідентичність. Одеська область відрізняється з-поміж інших поліетнічністю та наявністю багатьох релігійних конфесій. Це «етноконтактний» регіон України. Саме увага до культурної складової допомагає використати поліетнічність для культурної синергії. Зокрема, для контактів з іншими країнами, які підтримують розвиток певних спільнот і громад в Одеській області.
Якою є роль місцевої влади у формуванні довіри? Про це йшлося у виступі Юрія Ямкового, заступника Одеського регіонального відділення Асоціації міст України. Вдалим прикладом є реформа децентралізації, адже громадян ледь не вперше запитали, як вони хочуть жити та в якому форматі об’єднуватися.
Публічні консультації та обговорення, що супроводжували децентралізацію, не були формальними, а довіра до органів місцевого самоврядування стала чинником стійкості на локальному рівні. Юрій Ямковий переконаний, що повоєнна відбудова теж визначальним чином залежатиме від самоврядності.
Учасники наступної панелі говорили про вразливість критичної інфраструктури та антикризову готовність громад.
Ганна Позднякова, заступниця Одеського міського голови, розповіла, як міська влада вирішує питання розподіленої електрогенерації. Завдяки партнерам вдалося досягти угоди про постачання десяти великих когенераційних машин. Але самий процес – доволі тривалий. Бо спочатку потрібно розробити проєкт, потім знайти донорів, провести тендер й замовити обладнання, виробництво якого є індивідуальним, а потужності іноземних виробників – перевантажені.
Окремо Володимир Лупацій наголосив на важливості підтримувати інформаційну стійкість в умовах, коли деякі регіони перебувають у «інформаційній окупації» й майже всі без виключення зазнають інформаційних маніпуляцій.
За словами експерта, стійкість робиться на регіональному, локальному рівні, а не в Кабміні. Слушний висновок, який варто голосніше комунікувати, а не робити фактором у політичній боротьбі. Своєю чергою, вчасна оцінка ризиків сприяє міжсекторній співпраці: усі агенти стійкості мають змогу «звірити годинники» (дуже романтичне посилання)!
Голова Одеської районної ради Віталій Барвіненко підняв питання дисбалансу між правами місцевого самоврядування, які були у нього до повномасштабної війни, та теперішнього співіснування органів місцевого самоврядування з військовими адміністраціями. Якщо останні "у разі об'єктивної необхідності" можуть підпорядковувати ОМС, то хто визначає цю "необхідність"? Особливо, якщо йдеться про умовно тилові регіони, наприклад, Чернівці. (До чого так далеко ходити, Ізмаїл по всіх параметрах - тил).
_resized.jpg)
Наступна частина обговорення була присвячена проблемам ідентичності, мови та конфесій у регіональному контексті.
Довіра між громадянським суспільством і владою – не розкіш, а базова потреба. Якщо є довіра, буде й все інше. Так вважає Лариса Шегида, голова ГО "Центр соціального партнерства" (Південне). Багаторічна представниця місцевої влади знає про що говорила. Для відновлення довіри потрібна ефективна комунікація. Зокрема, це наочно демонструє рівень довіри до місцевої влади – він коливається саме в залежності від якості комунікації.
Співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко погодилася, що без довіри не буде співпраці й, відповідно, адекватного реагування на кризові ситуації. Також експертка зазначила, що регіональна ідентичність не створює ризики, якщо існують спільні загальнонаціональні цінності та правила, які поділяють жителі регіону. Але звідки ж та довіра візьметься, коли у всіх виступаючих в залі такий "однозначний шлейф" політичних уподобань минулих часів?
Натомість наш ворог системно створює потенціальні розколи через соціальні мережі. (Супостат!) Отже, потрібно ігнорувати відповідні наративи, щоб не втратити згуртованість. Дуже легко виголосити цю тезу, але вкрай складно системно протидіяти, поки працюють телеграмканали, спроєктовані ворогами Української ідеї.
Ярослава Різникова, заступниця директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської ОДА, продовжила розмову про регіональну ідентичність. Одеська область відрізняється з-поміж інших поліетнічністю та наявністю багатьох релігійних конфесій. Це «етноконтактний» регіон України. Саме увага до культурної складової допомагає використати поліетнічність для культурної синергії. Зокрема, для контактів з іншими країнами, які підтримують розвиток певних спільнот і громад в Одеській області.
Якою є роль місцевої влади у формуванні довіри? Про це йшлося у виступі Юрія Ямкового, заступника Одеського регіонального відділення Асоціації міст України. Вдалим прикладом є реформа децентралізації, адже громадян ледь не вперше запитали, як вони хочуть жити та в якому форматі об’єднуватися.
Публічні консультації та обговорення, що супроводжували децентралізацію, не були формальними, а довіра до органів місцевого самоврядування стала чинником стійкості на локальному рівні. Юрій Ямковий переконаний, що повоєнна відбудова теж визначальним чином залежатиме від самоврядності.
Учасники наступної панелі говорили про вразливість критичної інфраструктури та антикризову готовність громад.
Ганна Позднякова, заступниця Одеського міського голови, розповіла, як міська влада вирішує питання розподіленої електрогенерації. Завдяки партнерам вдалося досягти угоди про постачання десяти великих когенераційних машин. Але самий процес – доволі тривалий. Бо спочатку потрібно розробити проєкт, потім знайти донорів, провести тендер й замовити обладнання, виробництво якого є індивідуальним, а потужності іноземних виробників – перевантажені.
Рівно рік тому на форумі громадських сил Одеси мер Труханов повідомив, що у когенераційні машини мають бути поставлені в місто до грудня. Тепер його профільна заступниця каже що на 1 травня - увімкнена лише 1, три на складі. Чекаємо ще підвозу... Зима була на диво тепла.
Ми повинні зберегти здатність органів місцевого самоврядування забезпечувати стійкість. На цьому наголосив Олександр Остапенко, кандидат військових наук, доцент, екс-уповноважений з прав людини в південних областях України. Він згадав, як на початку повномасштабної війни державу врятувала самоорганізація та самооборона населення.
(під час події в залі знаходилось 3-4 заступники міського голови. Навіщо? Маємо надію, щоб "пропитатись" натхнення служіння громаді. Міський голова ж "бувалий" спікер!)
Посилення центральної влади через інститут військових адміністрацій не повинно позбавляти повноважень місцеве самоврядування. Також слід звернути увагу на те, що навіть за наявності спроможності деякі громади не мають належних матеріальних ресурсів для облаштування безпекової інфраструктури. Деякі громади тільки на 4-й рік війни почали проводити конкурси на облаштування укриттів.
На жаль, місцева влада має обмежений вплив на інфраструктуру, адже інфраструктурні об’єкти мають різну форму власності, підкреслив Сергій Саханенко, професор, голова Всеукраїнської асоціації присяжних, доктор наук з державного управління. За його словами, стійкість – це насамперед система, об’єднані дії. Співробітництво територіальних громад дозволяє вирішити багато питань, але цей ресурс досі використовується не дуже ефективно.
Остання панель дискусії була присвячена міжсекторальній співпраці. Найбільшим ризиком у розв’язанні комплексних проблем є роз’єднаність. Отже, ключове завдання – співпраця тих, хто працює за єдиним напрямком. Так вважає Андрій Крупник, директор ГО "Одеський інститут соціальних технологій", експерт UPLAN.
Експерт назвав інструменти подібної співпраці. Це комунікація, відкритість і прозорість, статути, регламенти, публічні консультації для налагодження взаємодії, спільне навчання та проєктна діяльність, розвиток різних форм самоорганізації населення, консультативно-дорадчі органи – зокрема, ради ветеранів, ВПО, підприємців, молоді.
(Коли вже громадські активісти від виголошення максимум перейдуть до практичних дій з повсякденних комунікацій - не відомо. Селфі в кулуарах чергових зібрань не рахуються за комунікації...)
Громадські ради є дієвим інструментом залучення мешканців до прийняття рішень, погодилася Наталія Білак, радниця голови Одеської районної ради, адвокатка та засновниця Благодійного фонду "Благодійний рух "Юкрейн". Правниця вважає помилковим введення Кабміном заборони на створення нових громадських рад в умовах воєнного стану. Старі ради не завжди можуть діяти повноцінно, бо хтось покинув регіон або країну, хтось став колаборантом, а хтось просто більше не має наснаги займатися громадською роботою.
Ми повинні зберегти здатність органів місцевого самоврядування забезпечувати стійкість. На цьому наголосив Олександр Остапенко, кандидат військових наук, доцент, екс-уповноважений з прав людини в південних областях України. Він згадав, як на початку повномасштабної війни державу врятувала самоорганізація та самооборона населення.
(під час події в залі знаходилось 3-4 заступники міського голови. Навіщо? Маємо надію, щоб "пропитатись" натхнення служіння громаді. Міський голова ж "бувалий" спікер!)
Посилення центральної влади через інститут військових адміністрацій не повинно позбавляти повноважень місцеве самоврядування. Також слід звернути увагу на те, що навіть за наявності спроможності деякі громади не мають належних матеріальних ресурсів для облаштування безпекової інфраструктури. Деякі громади тільки на 4-й рік війни почали проводити конкурси на облаштування укриттів.
На жаль, місцева влада має обмежений вплив на інфраструктуру, адже інфраструктурні об’єкти мають різну форму власності, підкреслив Сергій Саханенко, професор, голова Всеукраїнської асоціації присяжних, доктор наук з державного управління. За його словами, стійкість – це насамперед система, об’єднані дії. Співробітництво територіальних громад дозволяє вирішити багато питань, але цей ресурс досі використовується не дуже ефективно.
Остання панель дискусії була присвячена міжсекторальній співпраці. Найбільшим ризиком у розв’язанні комплексних проблем є роз’єднаність. Отже, ключове завдання – співпраця тих, хто працює за єдиним напрямком. Так вважає Андрій Крупник, директор ГО "Одеський інститут соціальних технологій", експерт UPLAN.
Експерт назвав інструменти подібної співпраці. Це комунікація, відкритість і прозорість, статути, регламенти, публічні консультації для налагодження взаємодії, спільне навчання та проєктна діяльність, розвиток різних форм самоорганізації населення, консультативно-дорадчі органи – зокрема, ради ветеранів, ВПО, підприємців, молоді.
(Коли вже громадські активісти від виголошення максимум перейдуть до практичних дій з повсякденних комунікацій - не відомо. Селфі в кулуарах чергових зібрань не рахуються за комунікації...)
Громадські ради є дієвим інструментом залучення мешканців до прийняття рішень, погодилася Наталія Білак, радниця голови Одеської районної ради, адвокатка та засновниця Благодійного фонду "Благодійний рух "Юкрейн". Правниця вважає помилковим введення Кабміном заборони на створення нових громадських рад в умовах воєнного стану. Старі ради не завжди можуть діяти повноцінно, бо хтось покинув регіон або країну, хтось став колаборантом, а хтось просто більше не має наснаги займатися громадською роботою.
Вразливість інфраструктури і системи цивільного захисту можливо зменшити, розробивши типові протоколи реагування та комунікації в умовах кризи. Зменшити інформаційну вразливість і соціальну напругу допоможе запуск фасилітованих діалогів.(дивна формула, мабуть похідна від керованой демократії, яку один одесит прищепив у кремлі 20 років тому)
Тамара Астахова переконана: ніхто не може бути стійким самотужки. Треба втілювати стійкість в управління, використовуючи місцевий інтелектуальний ресурс. Не можемо не підтримати цю думку, але головне в ній: "використовувати". Але ж для цього треба всі "карти тримати на столі", а коли про прикуп знають лише обрані - не варто плекати надію на синергію.
Уважно слухав всіх й коментува для вас
В.Головченко.
Фото автора та В.Гречихи.
Немає коментарів:
Дописати коментар