Заклик миколаєвчанки озеленювати край

Шановне панство, українці, давайте разом відновлювати Україну не лише будівлями, а й деревами. Написала у соцмережі мешканка Миколаєва Liudmyla Kaya-Kozachuk
Саджаймо все: насіння, кісточки, багаторічні кущі та квіти.
Там, де сьогодні пусто — завтра виросте тінь, під якою гратимуться наші діти.

Це — наш живий спадок.
Це — Україна, яка квітне попри все.
Коли в 2014 році почалася в Україні війна, я відчула внутрішню потребу зробити щось добре, приємне та корисне для людства, для нашої планети Земля, щось, що житиме попри біль і руйнування. Не знаю чому, але мої руки потяглися до землі — я почала садити дерева, кущі та квіти на березі річки Інгул у рідному Миколаєві. Всі, хто з Миколаєва, а саме з Ракетного Урочища, одразу пізнає локацію в відео та на світлинах.
Місце було непросте — глина… Сотні людей проходили повз і з усмішкою казали: «Нічого тут не виросте». А вишні того ж року зацвіли і навіть дали плоди!
Це була магія — жива відповідь Землі на наш біль.
З того часу почалося щось неймовірне. Люди почали підходити, допомагати, саджати.
Мені почали допомагати абсолютно сторонні люди: час-від-часу я бачу посаджені нові дерева, квіти...
Люди тепер приходять сім'ями, з дітьми і просто садять дерева, кущі, квіти...
На цей час на березі ми створили "Сад життя", котрий кожного року квітне та буяє близько:
1) 80 дубів, вирощених з жолудів, котрі назбирала в Миколаєві та Німеччині
2) близько 80 горіхів, що виросли з плодів горіхів
3) 1 кг горіхів ліщини
4) 20 вишень з порослі, котру накопала на сусідських дачах
5) 1 дика яблуня з колючками, котра виросла з викинутого яблука або огризка
6) 3 груші, котрі виросли з плодів з нашого саду
7) 10 слив-ткемалі з бордовим листям та плодами (цвіте рожевим) з кісточок
5 дерев жовтої аличі з кісточок
9) 2 аличі жовтої з рожевими боками з кісточок
10) 3 зизифуса (унабі) з кісточок плоду
11) 2 липи
12) 1 горіх пекан з горішка
13) 1 шовковиця (сама звідкись взялася)
14) 5 кущів бузини з мого саду (неймовірно пахне під час цвітіння)
15) 10-ки кущів смородини (давали люди)
16) 5 кущів йошти з мого саду
17) 5 дерев терену
18) 5 дерев кизилу (батько передав з Черкаської області)
19) 20 абрикос, котрі виросли з кісточок абрикос в моєму саду
20) 3 айви з плодів дерев в моєму саду
21) 10 садових тачок ірису (пітушків), котрі люди віддали просто так, а ми разом з сусідами засадили весь берег річки
22) Різні сорти бузку
23) І ВЕЛИЧЕЗНА кількість різноманітних квітів
А ще я постійно збираю кісточки всіх фруктів, котрі ми їмо, не залежно від країни перебування. Часто приводжу в Україну кілограми кісточок:
- персиків;
- слив;
- абрикос і т.д.
В 2021 році привезли з Туреччини та посадили з чоловіком:
- 2 кг їстівного каштану;
- 1 кг фундука.
З Німеччини в Україну відправила дітям плоди дерева-фундука, котре росте в місті Маннхайм. А потім на додачу ще й близько 1 кг кісточок кизилу, плоди ліщини та жолуді дуба, котрий росте в центрі міста.
Мої діти спершу не розуміли, чому я витрачаю час на "чужу" землю, а тепер самі допомагають мені. . Садять всі кісточки, котрі я передаю їм. Бо ця земля — наша. І якщо не посадимо ми — то хто?
Ми садимо кожну кісточку, бо кожне дерево — це надія, пам’ять, спротив. Це тиха, але потужна перемога життя над смертю, краси — над руїною.