Війна довела що питання енергопостачання - такі самі безпекові, як і бомбосховища та запаси питної води. Але українцям не вистачає європейського досвіду створення енергоринку. Мало хороший дизайн енергоринку створити на папері, вкрай важливо прокомунікувати зі всіма учасниками та налагодити дієву співпрацю. А з цим - складно.
Може стати в нагоді Європейські енергетичні відзнаки (ЄЕВ) це така система управління якістю та сертифікації для муніципалітетів і регіонів. Вона підтримує місцеві органи влади у впровадженні підходів міждисциплінарного планування та ефективних заходів енергетичної та кліматичної політики. Своєрідний індикатор енергоефективності всієї громади. Тому логічно починати з інвентаризації всіх робіт у сфері енергетики та комунального господарства. Щоб не було так як відбувається у Миколаєві з водопостачанням: байки весь час про старі труби водогону, а вкрай енергозатратні насоси “рвуть” ці труби рік за роком. Надзавдання ЄЕВ - поліпшення організаційно-адміністративної спроможності органів місцевого самоврядування (ОМС) ефективно впроваджувати політику сталого енергетичного розвитку у своїх громадах. Національний офіс відзнаки працює у Львові, який багато за роки незалежності зробив на переході до енергоощадливого міста, при тому що вода в оселі тепер подається не на лічені години, як було до кінця 90-тих, а цілодобово.
Green City Action Plan для кожного українського міста чи громади - це майбутня візія, але Впровадження Європейської Енергетичної відзнаки одна з операційних цілей, бо саме з впровадження енергетичної та кліматичної політики міста реально почати впровадження енергонезалежності. Треба визначити яка генерація найдорожча й намагатись не використовувати її, напроти - вивчати світовий досвід й застосовувати на вулицях наприклад в освітлені найсучасніші технології, а не чекати 50 років від їх появи до встановлення на муніципальні стовпи. А ще важливо ставати кліматично нейтральною громадою, тобто не “гріти” зайвим теплом атмосферу та не викидати в повітря величезні дози вуглецю від спалювання у дизелях. Згадуються “прожектери” доби “регіоналів”, які виступали за знищення у Миколаєві - трамваю. Навіть серед міських молодих депутатів дули такі “дятлових” посіпаки, що хотіли рейки на металобрухт відправити…
А ще - сміття, як елемент енергетичної незалежності. Газ, що відбирається на полігоні ТПВ у Коренісі цілком реальний, але скільки він створює гігакалорій енергії містянам не відомо, а від того - небажання співпрацювати.
Всі заходи що вже зроблені для заощадження енергії у місті мають не тільки у звітах зберігатись, а бажано гласно поширювати інформацію стосовно економії, а якщо досвід - негативний, не замовчувати. Колись була навіть посада в місцевому самоврядуванні заступника голови з енергоефективності. Но Сенкевичу тепер не на часі заощаджувати, тому хто формує детальний план дій покращення показників ефективності роботи муніципалітету з закупною енергією не зрозуміло!
В тому самому Вознесенську, з якого 1-й заступник ще у 00-роки була впроваджена локальна когенерація в співпраці промислового підприємства, та мерії, але аналізу роботи та висновків миколаївці не знають.
Тепер мода пішла на встановлення різнокаліберних малих генераторів, що надійшли у західній допомозі в громади. Але де і які генератори краще застосовувати невідомо.
Я вже не кажу за інші, більш чудернацькі технології добичі енергії, як теплові насоси, чи та ж данська - припливів. А то вода навколо міста, а ми чекаємо електрику тільки від Південноукраїнської АЕС! То ж завтра, якщо малі громади по Бугу та Інгулу “захворіють” на бажання збудувати гідроелектростанції, наше місто-порт може зіткнутись знову з проблемою рівня води в акваторії… Тож можливість комунікації та обміну досвідом з містами України та інших країн, що впроваджують стратегії енергозбереження - стає вкрай критичною. І знову, інформацію в Миколаївській мерії за деклараціями “люблять”, та збирають, але весь час рішення приймаються з надійним укриттям тієї самої інформації. Прикладів - купа. Знову про тариф на водопостачання. Він вкрай не прозорий, особливо в розділі “втрати”. Чому він такий “об'ємний” має не тільки знати керівник профільного комунального підприємства, але й впливати на зменшення. А якщо - ні, то не зрозуміло за який подвиг управлінці КП собі премії начислюють на сотні відсотків. Ми щось не бачимо трамваїв у місті з “тесловскими” двигунами та батареями.
Анархії та самоуправству у питаннях забезпечення міста треба покласти край. Можна це зробити за європейською моделлю, а можна продовжувати імітувати сучасний підхід у комунальному менеджменту.
Коли виконком доповість депутатам що в рамках впровадження Європейської Енергетичної Відзнаки (далі ЄЕВ) - своєрідного індикатора ефективності, Миколаїв отримав хоча б 50% від можливого, тоді можна вести розмову за премії у муніципалітеті. Система ЄЕВ існує понад 25 років, її учасниками є майже півтори тисячі міст Європи. В Україні сертифікати Європейської енергетичної відзнаки отримали Вінниця та Житомир, ще три міста – Львів, Суми та Черкаси є учасниками пілотного проекту Європейська енергетична відзнака в Україні. Основною метою впровадження Європейської енергетичної відзнаки є підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, посилення організаційно-адміністративної спроможності, покращення якості енергетичних послуг, захисту довкілля та забезпечення сталого розвитку громади. До речі, отримавши відзнаку - громаді значно легше залучати гроші фінансової допомоги Заходу.
А поки спитали у ВПО миколаївців, які у минулорічну негоду опинились у Вінниці: хочуть вони повертатись у Миколаїв?
У більшості випадків, якість муніципальних послуг в місті вище за течією Південного Буга - незрівнянно вища, тому повертатись до істоків ніхто не поспішає.
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар